ПРО ДЕЯКІ ПИТАННЯ ДОВІРИ В ОРГАНІЗАЦІЙНОМУ УПРАВЛІННІ

Анотація

У статті проаналізовано феномен довіри в сучасних умовах воєнних ризиків, економічної нестабільності та високої конкуренції як стратегічний ресурс організаційного управління і чинник процесу прийняття управлінських рішень. На основі міждисциплінарного підходу узагальнено ключові теоретичні підходи до розуміння довіри, розкрито її соцієтальні, інтегративні, інтерактивні, комунікативні, адаптаційні та прогностичні функції, охарактеризовано суб’єктно-об’єктну структуру. Запропоновано робоче визначення довіри в управлінні як впевненості учасників взаємодії в надійності, передбачуваності та доброчесності інших суб’єктів і ухвалюваних рішень, що ґрунтується на знаннях, спільності цінностей і формальних та неформальних механізмах організації. Виокремлено види довіри, релевантні для менеджменту (на раціональному розрахунку, знаннях і досвіді взаємодії, ціннісній схожості), а також три її виміри в контексті прийняття рішень: довіра до інформації, до команди та до організації й її цінностей.Показано, що достатній рівень довіри знижує транзакційні витрати, скорочує потребу в надмірному контролі, прискорює комунікацію, полегшує запровадження інновацій і зміцнює лояльність персоналу. Обґрунтовано доцільність використання інструментів HR-аналітики й аналізу внутрішніх комунікацій для оцінювання та підтримання довіри як стратегічного ресурсу організації. Особливу увагу приділено значенню довіри в українських організаціях в умовах воєнних викликів і післявоєнної відбудови, де вона є передумовою стійкого лідерства, узгодження інтересів стейк-ґолдерів та формування культури партнерства. Результати можуть бути використані для вдосконалення практик управління персоналом і впровадження систем моніторингу організаційної довіри.