КВАЗІСУБ’ЄКТНІСТЬ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ У ВЗАЄМОДІЇ З ДІТЬМИ ТА ПІДЛІТКАМИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2026.3.23Ключові слова:
штучний інтелект, квазісуб’єктність, діти, підлітки, психологічна взаємодія, антропоморфізація, соціальна присутністьАнотація
У статті здійснено теоретичний психологічний аналіз феномену квазісуб’єктності штучного інтелекту у взаємодії з дітьми та підлітками. Обґрунтовано доцільність розгляду штучного інтелекту не лише як технологічного інструменту, а як специфічного учасника взаємодії, здатного імітувати окремі ознаки суб’єктності: комунікативність, адаптивність, ініціативність, реактивність та емоційний відгук, за відсутності власної свідомості, інтенційності та саморефлексії. Метою статті є визначення основних психологічних механізмів квазісуб’єктної взаємодії дітей і підлітків із ШІ, а також систематизація її можливостей та ризиків. Визначено, що сприйняття квазісуб’єктності ШІ опосередковується антропоморфізацією, проєкцією, формуванням емоційної прив’язаності та ефектом соціальної присутності. Зазначені механізми сприяють інтеграції штучного інтелекту у систему соціально-психологічних відносин юного користувача та визначають характер його емоційного залучення у взаємодію. Проаналізовано конструктивний потенціал такої взаємодії, зокрема розширення доступу до психологічної підтримки, створення безпечного довкілля для самовираження, індивідуалізацію навчання і розвитку та формування навичок саморегуляції. Водночас окреслено основні психологічні ризики: формування ілюзії міжособистісної взаємності, зниження потреби у реальних соціальних контактах, емоційну залежність, можливий вплив на становлення ідентичності, а також етичні та безпекові проблеми. На основі узагальнення результатів дослідження та проведеного SWOT-аналізу встановлено амбівалентний характер взаємодії дітей і підлітків із ШІ як квазісуб’єктом. Обґрунтовано, що її конструктивність визначається не лише функціональними можливостями штучного інтелекту, але й рівнем психологічної зрілості користувача, контекстом взаємодії та наявністю соціально-психологічного супроводу. Перспективними напрямами подальших досліджень визначено емпіричне вивчення типів квазісуб’єктної взаємодії, вікових відмінностей у сприйнятті ШІ та розроблення практичних моделей психологічного супроводу й етичних стандартів його використання у роботі з дітьми та підлітками.
Посилання
Дуткевич Т.В. Дитяча психологія: навч.посіб. Київ: Центр учбової літератури. 2012. 424 с.
Миколюк С., Миколюк Ю. Від алгоритмів до поведінки: психологічні аспекти моделювання штучного інтелекту. Проблеми гуманітарних наук. Психологія. 2024. №53. С. 60-65. DOI: 10.32782/2312-8437.53.2024-1.9.
Про затвердження плану заходів з реалізації Концепції розвитку штучного інтелекту в Україні на 2025-2026 роки: від 09.05.2025 р.№457-р. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/457-2025-%D1%80#Text
Фурман А.В., Миколюк Ю.М. Психологічне розвінчання міфів про всесильність штучного інтелекту. Психологія і суспільство. 2025. № 2. (92). С. 11-21. DOI: 10.35774/pis2025.02.011.
Epley N., Waytz A., Cacioppo J. On seeing human: A three-factor theory of anthropomorphism. Psychological Review. 2007. Vol. 114(4). P. 864–886.
Erikson E.H. Identity: Youth and Crisis. New York: Norton; 1968. 336 р.
Horton D., Wohl R. Mass communication and para-social interaction. Psychiatry. 1956. Vol. 19(3). P. 215–229.
Livingstone S., Helsper E. Balancing opportunities and risks in teenagers’ use of the internet. New Media & Society. 2010. Vol. 12(2). P. 309–329.
Reeves B., Nass C. The Media Equation: How People Treat Computers, Television, and New Media Like Real People and Places. Cambridge: Cambridge University Press, 1996.
Turkle S. Alone Together: Why We Expect More from Technology and Less from Each Other. New York: Basic Books, 2011.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.




