АКЦЕНТУАЦІЇ ХАРАКТЕРУ В СТРУКТУРІ ПОСТТРАВМАТИЧНОЇ ВРАЗЛИВОСТІ ОСОБИСТОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2026.3.49Ключові слова:
акцентуації характеру, посттравматична симптоматика, ПТСР, психологічна вразливість, травматичний досвід, емоційна неврівноваженість, PCL-5, регресійний аналізАнотація
У статті представлено результати емпіричного дослідження взаємозв’язків між акцентуаціями характеру та вираженістю посттравматичної симптоматики в осіб із травматичним досвідом. Актуальність роботи зумовлена потребою у визначенні індивідуально-психологічних маркерів посттравматичної вразливості в умовах тривалого воєнного стресу. Вибірку становили 59 осіб різного віку та статі, які пережили травматичні події. Застосовано характерологічний опитувальник К. Леонгарда–Г. Шмішека, Опитувальник симптомів посттравматичного стресового розладу за DSM-5 (PCL-5), Перелік життєвих подій для DSM-5 (LEC-5) та Шкалу соціальної реадаптації (SRRS) Т. Холмса–Р. Раге. Статистичний аналіз включав описову статистику, рангову кореляцію Спірмена, FDR-корекцію Бенджаміні–Хохберга та ієрархічну множинну регресію. Середній показник PCL-5 становив 31,00 бала; 49,2% респондентів мали 31 бал і вище, а 39,0% – 33 бали і вище. Після корекції на множинні порівняння стійкі позитивні зв’язки з PCL-5 виявлено для неврівноваженої, тривожної та циклотимної акцентуацій. Регресійна модель цих трьох характеристик пояснювала 24,9% дисперсії PCL-5. За одночасного контролю травматичної експозиції та кумулятивного стресового навантаження незалежний статистично значущий внесок зберегла неврівноважена акцентуація (β=0,400; p=0,019). Отримані результати дають підстави розглядати характерологічні особливості як маркери вибіркової посттравматичної вразливості, але не як прямі причини ПТСР. Практичне значення полягає у можливості диференціювати психопрофілактичну й корекційну роботу з урахуванням характерологічного профілю особистості. Показники PCL-5 не мали статистично значущого прямого зв’язку ані з кумулятивним стресовим навантаженням Holmes–Rahe, ані з кількістю позначених травматичних подій LEC-5. Це підкреслює необхідність розрізняти обсяг пережитого стресу та індивідуальний спосіб посттравматичного реагування.
Посилання
Глущук А. О., Кандибал А. С., Оданельчук Н. С. Посттравматичний стресовий розлад як наслідок війни у військовослужбовців та цивільних. Вісник Національного університету оборони України. 2024. Вип. 6 (82). С. 19–25. DOI: https://doi.org/10.33099/2617-6858-2024-82-6-19-25
Данилюк І. П., Богучарова О. С. Вплив травмувального досвіду загрози життя на особистісний розвиток українців. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Психологія. 2023. Т. 2, № 18. С. 47–55. DOI: https://doi.org/10.17721/BPSY.2023.2(18).7
Косьянова О. Ю., Андреадакі А. Роль акцентуацій характеру у формуванні адаптивних стратегій подолання стресових ситуацій. Наука і освіта. 2025. № 2. С. 30–36. DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2025-2-4
Aidman E. V., Kollaras-Mitsinikos L. Personality dispositions in the prediction of posttraumatic stress reactions. Psychological Reports. 2006. Vol. 99, No. 2. P. 569–580. DOI: https://doi.org/10.2466/pr0.99.2.569-580
Benjamini Y., Hochberg Y. Controlling the False Discovery Rate: A Practical and Powerful Approach to Multiple Testing. Journal of the Royal Statistical Society. Series B (Methodological). 1995. Vol. 57, No. 1. P. 289–300. DOI: https://doi.org/10.1111/j.2517-6161.1995.tb02031.x
Blevins C. A., Weathers F. W., Davis M. T., Witte T. K., Domino J. L. The Posttraumatic Stress Disorder Checklist for DSM-5 (PCL-5): Development and Initial Psychometric Evaluation. Journal of Traumatic Stress. 2015. Vol. 28, No. 6. P. 489–498. DOI: https://doi.org/10.1002/jts.22059
Boden M. T., Westermann S., McRae K., Kuo J., Alvarez J., Kulkarni M. R., Gross J. J., Bonn-Miller M. O. Emotion Regulation and Posttraumatic Stress Disorder: A Prospective Investigation. Journal of Social and Clinical Psychology. 2013. Vol. 32, No. 3. P. 296–314. DOI: https://doi.org/10.1521/jscp.2013.32.3.296
Brewin C. R., Dalgleish T., Joseph S. A dual representation theory of posttraumatic stress disorder. Psychological Review. 1996. Vol. 103, No. 4. P. 670–686. DOI: https://doi.org/10.1037/0033-295X.103.4.670
Ehlers A., Clark D. M. A cognitive model of posttraumatic stress disorder. Behaviour Research and Therapy. 2000. Vol. 38, No. 4. P. 319–345. DOI: https://doi.org/10.1016/S0005-7967(99)00123-0
Foa E. B., Kozak M. J. Emotional processing of fear: Exposure to corrective information. Psychological Bulletin. 1986. Vol. 99, No. 1. P. 20–35. DOI: https://doi.org/10.1037/0033-2909.99.1.20
Gil S. Personality and trauma-related risk factors for traumatic exposure and for posttraumatic stress symptoms (PTSS): A three-year prospective study. Personality and Individual Differences. 2015. Vol. 83. P. 1–5. DOI: https://doi.org/10.1016/j.paid.2015.03.034
Holmes T. H., Rahe R. H. The Social Readjustment Rating Scale. Journal of Psychosomatic Research. 1967. Vol. 11, No. 2. P. 213–218. DOI: https://doi.org/10.1016/0022-3999(67)90010-4
Jakšić N., Brajković L., Ivezić E., Topić R., Jakovljević M. The role of personality traits in posttraumatic stress disorder (PTSD). Psychiatria Danubina. 2012. Vol. 24, No. 3. P. 256–266. URL: https://hrcak.srce.hr/106234
Mattson E., James L., Engdahl B. Personality Factors and Their Impact on PTSD and Post-traumatic Growth is Mediated by Coping Style Among OIF/OEF Veterans. Military Medicine. 2018. Vol. 183, No. 9–10. P. e475–e480. DOI: https://doi.org/10.1093/milmed/usx201
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.




