ТИПОЛОГІЯ ВНУТРІШНІХ БАР’ЄРІВ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ЖІНОК ЗРІЛОГО ВІКУ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2026.3.41

Ключові слова:

самореалізація, внутрішній бар’єр, жінки зрілого віку, типологія, ціннісно-смислова сфера, часова перспектива, рольова ідентичність, інтерналізований ейджизм

Анотація

У статті здійснено теоретичне обґрунтування типології внутрішніх бар’єрів самореалізації жінок зрілого віку. Актуальність проблеми зумовлена тим, що в сучасній психології ґрунтовно описано чинники та умови самореалізації особистості, водночас феномен внутрішнього блокування самореалізації залишається концептуально нерозробленим: у практиці психологічного консультування поняття внутрішнього бар’єра вживається описово, без визначення, без критеріїв відмежування від суміжних явищ і без класифікації, яка давала б підстави для диференційованого втручання. Мета статті полягає в тому, щоб визначити зміст поняття внутрішнього бар’єра самореалізації, обґрунтувати критерії його відмежування від зовнішньої перешкоди та дефіциту ресурсу, а також розробити типологію внутрішніх бар’єрів самореалізації жінок зрілого віку. Запропоновано робоче визначення внутрішнього бар’єра самореалізації як стійкого особистісного утворення ціннісно-смислової, когнітивної або емоційної природи, яке суб’єктивно звужує діапазон доступних жінці форм втілення власного потенціалу за наявності об’єктивних можливостей такого втілення. Розроблено систему диференційних ознак, що дає змогу відрізнити внутрішній бар’єр від зовнішньої перешкоди та від дефіциту функціонального ресурсу за локалізацією, наявністю об’єктивної можливості, мірою усвідомлюваності, способом подолання та поведінкою в разі зміни зовнішніх умов. Обґрунтовано доцільність багатовимірної підстави поділу та виокремлено п’ять типів внутрішніх бар’єрів: ціннісно-смисловий, темпоральний, рольовий, самооцінний і соціально-оцінний. Для кожного типу розкрито психологічний механізм, поведінкові прояви та можливі емпіричні індикатори. Показано, що типи різняться за трьома вимірами: за сферою особистості, якої вони стосуються, за джерелом походження та за функцією, яку виконують у структурі діяльності, причому ціннісно-смисловий і темпоральний бар’єри блокують переважно цілепокладання, тоді як рольовий, самооцінний і соціально-оцінний блокують перехід від наміру до дії. Практичне значення роботи полягає в можливості використання запропонованої типології як концептуальної основи для розроблення діагностичного інструментарію та для диференціації змісту психологічного супроводу жінок зрілого віку.

Посилання

Асєєва Ю. О., Кейдалюк П. О. Особливості самоактуалізації жінок зрілого віку. Ментальне здоров’я. 2024. № 4. С. 9–15. DOI: https://doi.org/10.32782/3041-2005/2024-4-2.

Балл Г. Концепція самоактуалізації особистості в гуманістичній психології. Психологія і суспільство. 2017. № 2. С. 16–32.

Гавриловська К. П., Климчук П. С. Гендерні відмінності у прагненні до особистісного зростання. Наука і освіта. 2014. № 5. С. 121–125.

Гаркуша І. В., Крижановський А. Є. Самоактуалізація, самовизначення та самореалізація як рушійна сила кар’єрної спрямованості. Вісник університету імені Альфреда Нобеля. Серія «Педагогіка і психологія». Педагогічні науки. 2020. № 2 (20). С. 17–22. DOI: https://doi.org/10.32342/2522-4115-2020-2-20-2.

Грись А. М., Максименко М. Ю., Моторна Т. М. Емоційні чинники самоактуалізації як механізм активізації особистісних ресурсів. Актуальні проблеми психології : зб. наук. пр. Ін-ту психології імені Г. С. Костюка НАПН України. 2018. Т. XI: Психологія особистості. Психологічна допомога особистості, вип. 18. С. 12–16.

Коропатов О. М. «Бути собою»: самоактуалізація студентської молоді в умовах війни. Юридичний бюлетень. 2023. Вип. 28. С. 172–179.

Петренко Н. В. Самоактуалізація та самореалізація особистості у філософсько-освітньому дискурсі. Грані. 2016. № 7 (135). С. 52–57. DOI: https://doi.org/10.15421/171633.

Стрілецька І. І. Самоактуалізація як інтегративна риса особистості. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Психологічні науки. 2013. № 2. С. 32–34.

Ткалич М. Г., Шутько Д. О. Основні підходи до вивчення феномену самоактуалізації особистості в зарубіжній психології. Проблеми сучасної психології. 2013. Вип. 1. С. 65–71.

Brandtstädter J., Renner G. Tenacious goal pursuit and flexible goal adjustment: explication and age-related analysis of assimilative and accommodative strategies of coping. Psychology and Aging. 1990. Vol. 5, No. 1. P. 58–67. DOI: https://doi.org/10.1037/0882-7974.5.1.58.

Brandtstädter J., Rothermund K. The life-course dynamics of goal pursuit and goal adjustment: a two-process framework. Developmental Review. 2002. Vol. 22, No. 1. P. 117–150. DOI: https://doi.org/10.1006/drev.2001.0539.

Carstensen L. L., Isaacowitz D. M., Charles S. T. Taking time seriously: a theory of socioemotional selectivity. American Psychologist. 1999. Vol. 54, No. 3. P. 165–181. DOI: https://doi.org/10.1037/0003-066X.54.3.165.

Clance P. R., Imes S. A. The imposter phenomenon in high achieving women: dynamics and therapeutic intervention. Psychotherapy: Theory, Research & Practice. 1978. Vol. 15, No. 3. P. 241–247. DOI: https://doi.org/10.1037/h0086006.

Deci E. L., Ryan R. M. The "what" and "why" of goal pursuits: human needs and the self-determination of behavior. Psychological Inquiry. 2000. Vol. 11, No. 4. P. 227–268. DOI: https://doi.org/10.1207/S15327965PLI1104_01.

Levy B. R. Stereotype embodiment: a psychosocial approach to aging. Current Directions in Psychological Science. 2009. Vol. 18, No. 6. P. 332–336. DOI: https://doi.org/10.1111/j.1467-8721.2009.01662.x.

Ryff C. D. Happiness is everything, or is it? Explorations on the meaning of psychological well-being. Journal of Personality and Social Psychology. 1989. Vol. 57, No. 6. P. 1069–1081. DOI: https://doi.org/10.1037/0022-3514.57.6.1069.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-11-17

Як цитувати

Помиткін, Е. О., & Парасєй, А. (2026). ТИПОЛОГІЯ ВНУТРІШНІХ БАР’ЄРІВ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ЖІНОК ЗРІЛОГО ВІКУ. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, (3), 239-243. https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2026.3.41