ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОНФЛІКТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ
DOI:
https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2026.2.20Ключові слова:
конфлікт, конфліктна поведінка, особистість, підлітковий вік, стратегії розв’язання конфліктів, співробітництво, компроміс, міжособистісна взаємодія, конструктивні функції конфліктуАнотація
Стаття присвячена науковому аналізу проблеми конфліктної поведінки особистості з особливим акцентом на підлітковому періоді розвитку. У сучасному суспільстві спостерігається чітка тенденція до посилення соціальної напруженості та виникнення різноманітних конфліктних ситуацій у різних сферах людської діяльності, що зумовлює актуальність даного дослідження. У підлітковому віці проблема конфліктності набуває особливого значення, оскільки цей етап характеризується інтенсивним розвитком особистості, фізіологічними змінами та психологічним переходом від дитинства до дорослості, що часто супроводжується віковими кризами та внутрішніми суперечностями. У дослідженні підкреслюється, що конфлікт може виконувати як конструктивну, так і деструктивну функції: він може виступати джерелом розвитку особистості та вдосконалення соціальних навичок або ж призводити до дезорганізації. Емпірична частина дослідження була проведена на базі Ужгородського ліцею «Лідер» за участю 43 учнів 8–9 класів. На діагностичному етапі було використано методики Д. Джонсона та Ф. Джонсона, а також тест К. Томаса для визначення домінуючих стратегій розв’язання конфліктних ситуацій. Згідно з отриманими результатами було встановлено, що більшість учнів (42–44% вибірки) віддають перевагу стратегії «Співробітництво». Дослідження виявило, що підлітки у цій вибірці рідко схильні до повного уникнення конфліктів або пасивного пристосування, оскільки вони надають пріоритет збереженню позитивних стосунків із однолітками паралельно з досягненням власних цілей. Другим за частотою вибору став «Компроміс» (26–28%). Результати свідчать про те, що сучасні підлітки загалом схильні до конструктивних дій, намагаючись знайти альтернативні рішення, які враховують інтереси всіх сторін, що конфліктують. У статті зроблено висновок, що конфлікт слід розглядати не лише як негативне явище, а як простір можливостей для формування нових культурних зразків взаємодії, що допомагають долати суперечності та встановлювати стабільні норми соціального співіснування. Отримані дані можуть бути використані практичними психологами та педагогами для розробки програм розвитку конфліктологічної компетентності молоді.
Посилання
Бігунов Д. О. Багатоаспектність психологічного поняття «конфліктність особистості». Теорія і практика сучасної психології. 2018. № 4. С. 129–132.
Дуткевич Т. В. Психологічний зміст поняття конфліктності. Збірник наукових праць К-ПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України. 2013. Випуск 20. С. 192–200.
Корнєв М. Н. Конфлікт як засіб регуляції міжособистісних відносин. Природа, феноменологія та динаміка конфліктів у сучасному світі. Ч. 2. Чернівці, 1993. С. 158–159.
Психологія конфлікту: Навчально-методичний посібник для підготовки магістрів усіх форм навчання / В. Я. Галаган та ін. К.: ДЕТУТ, 2008.
Резнікова О. А., Солодка О. В. Психологічні особливості поведінки підлітків у конфліктних ситуаціях. Теорія і практика сучасної психології. 2018. № 2. С. 168–172.
Чала О. А. Сутність та детермінанти деструктивної конфліктної особистості. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. 2009. № 26. С. 400.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.




