ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЕМПАТІЇ У ЖІНОК-МЕНЕДЖЕРІВ

Автор(и)

  • О. М. Василик Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

DOI:

https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2024.4.16

Ключові слова:

емпатія, емпатійне реагування, когнітивна емпатія, емоційна емпатія, менталізація, емоційний інтелект, жінки-менеджери, управління, психологія менеджерів

Анотація

У статті представлено результати теоретичного аналізу феномену емпатії, надається визначення емпатії та описується її структура. Аналізуються основні підходи до вивчення та пояснення сутності емпатії. Емпатія визначається як здатність до розпізнавання та розуміння емоцій, почуттів і станів інших людей. Виокремлюються три види емпатії до яких належить емоційна емпатія, когнітивна і менталізація. Емоційна емпатія передбачає здатність до емоційного зараження та розділення емоційного стану іншої людини. Когнітивна емпатія проявляється через здатність до усвідомлення причин виникнення певних емоційних реакцій та переживань у інших людей. Водночас менталізація передбачає вплив емпатії на міжособистісну взаємодію. Характеризуються нейробіологічні механізми, що лежать в основі здатності до прояву емпатії в основі яких лежать сенсомоторне реагування та афективний обмін. Емпатійна реакція розглядається як циклічний процес, що являється частиною емоційного обміну під час соціальної взаємодії. Наголошується на значенні емпатії в управлінській діяльності. Підкреслюється, що здатність до використання «м’якої сили» в менеджменті передбачає відкритість до інших людей, їх думок, емоцій та почуттів, доброзичливе ставлення і прояви турботи шляхом врахування потреб працівників у процесі прийняття та реалізації рішень. Представлені способи розвитку здатності до емпатії та кожного з компонентів емпатійного реагування на основі знання нейробіологічних принципів сприйняття та розуміння емоцій інших людей. Зокрема, пояснюється вплив переглядів відео та фільмів, читання книг та спостереження за рольовими іграми у розвитку здатності до ідентифікації емоцій, почуттів та станів інших людей. Наголошується на значенні використання рольових і ситуативних ігор у розвитку емпатії менеджерів. Акцентується увага на необхідності розвитку здатності до рефлексії на передуючих темі емпатії заняттях. Підвищення рівня усвідомленості, здатності до ідентифікації тілесних відчуттів, диференціації власних і чужих емоцій і почуттів, дистанціювання від чужих переживань, самоконтролю на емоційному та поведінковому рівнях, а також уміння викликати певні емоції й почуття в інших людей теж необхідні для емпатійного лідера.

Посилання

Vuving A. The Logic of Attraction: Outline of a Theory of Soft Power. 2019. http://dx.doi.org/10.2139/ssrn.3637662

Nye J. The Powers to Lead. Oxford University Press: Oxford, 2008. 248 p.

Nye J. The Future of Power. Public Affairs : New York, 2011. 320 p.

Smith A. The theory of moral sentiments. A. Millar, London, 1790. 322 p.

Preston S. D., de Waal F. B. Empathy: Its ultimate and proximate bases. Behavioral and Brain Sciences. 2002. № 25(1). Pp. 1–20. doi: 10.1017/s0140525x02000018.

Decety J., Meyer M. From emotion resonance to empathic understanding: A social developmental neuroscience account. Development and Psychopathology. 2008. № 20(4). Pp. 1053–1080.

Batson C. D. These things called empathy: Eight related but distinct phenomena. In J. Decety & W. Ickes (Eds.), The social neuroscience of empathy. Boston Review. 2009. Pp. 3–15. https://doi.org/10.7551/mitpress/9780262012973.003.0002

Battaly H.D. Is empathy a virtue? In: A. Coplan and P. Goldie (Eds.), Empathy. Philosophical and psychological perspectives Oxford University Press. 2011. Pp. 277–301.

Decety J., Ickes W. (Eds.). The social neuroscience of empathy. Boston Review. 2009. 272 p. https://doi.org/10.7551/mitpress/9780262012973.001.0001

Jacob P. The direct-perception-model of empathy: A critique. Review of Philosophy and Psychology. 2011. № 2(3). Pp. 519–540.

Moran D. From empathy to intersubjectivity: The phenomenological approach. In A. Bortolan, E. Magri (Eds.), Empathy, intersubjectivity, and the social world. The continued relevance of phenomenology. Essays in honour of Dermot Moran. DeGruyter. 2022. Pp. 23–46.

Belin P., Zatorre R.J., Lafaille P., Ahad P., Pike B. Voice-selective areas in human auditory cortex. Nature. 2000. № 403(6767). Pp. 309–312.

Pernet C.R., McAleer P., Latinus M., et al. The human voice areas: spatial organization and inter-individual variability in temporal and extra-temporal cortices. Neuroimage. 2015. № 119. Pp. 164–174.

Kanwisher N., McDermott J., Chun M.M. The fusiform face area: a module in human extrastriate cortex specialized for face perception. Journal of Neuroscience. 1997. № 17(11). Pp. 4302–4311.

Posamentier M.T., Abdi H. Processing faces and facial expressions. Neuropsychology Review. 2003. № 13(3). Pp. 113–143.

Pernet C.R., McAleer P., Latinus M., et al. The human voice areas: spatial organization and inter-individual variability in temporal and extra-temporal cortices. Neuroimage. 2015. № 119. Pp. 164–174.

Singer T., de Vignemont F. The empathic brain: How, when and why? Trends in Cognitive Sciences. 2006. № 10 (10). Pp. 435–441.

Zaki J., Williams W. C. Interpersonal emotion regulation. Emotion. 2013. № 13. Pp. 803–810. doi: 10.1037/a0033839

Morelli S. A., Lieberman M. D., Zaki J. The emerging study of positive empathy. Soc Personal Psychol Compass. 2015. № 9. Pp. 57–68. doi: 10.1111/spc3.12157

Atzil S., Gao W., Fradkin I., Barrett L. F. Growing a social brain. Nat Hum Behav. 2018. № 2. Pp. 624–636. doi: 10.1038/s41562-018-0384-6

Rizzolatti G., Craighero L. The mirror-neuron system. Annu Rev Neurosci. 2004. № 27. Pp. 169–192. doi: 10.1146/annurev.neuro.27.070203.144230.

Singer T., Seymour B., O’Doherty J., et al. Empathy for pain involves the affective but not sensory components of pain. Science. 2004. № 303. Pp. 1157–1162. doi: 10.1126/science.1093535.

Carr L., Iacoboni M., Dubeau M. C., et al. Neural mechanisms of empathy in humans: a relay from neural systems for imitation to limbic areas. Proc Natl Acad Sci USA. 2003. № 100. Pp. 5497–5502. doi: 10.1073/pnas.0935845100.

Decety J., Lamm C. Human empathy through the lens of social neuroscience. ScientificWorldJournal. 2006. № 6. Pp. 1146–1163. doi: 10.1100/tsw.2006.221.

Gonzalez-Liencres C., Shamay-Tsoory S. G., Brüne M. Towards a neuroscience of empathy: ontogeny, phylogeny, brain mechanisms, context and psychopathology. Neurosci Biobehav Rev. 2013. № 37. Pp. 1537–1548. doi: 10.1016/j.neubiorev.2013.05.001

Eisenberg N., Eggum N. D., Di Giunta L. Empathy-related responding: associations with prosocial behavior, aggression, and intergroup relations. Soc Issues Policy Rev. 2010. № 4. Pp. 143–180. doi: 10.1111/j.1751-2409.2010.01020.x

Hastings P. D., Zahn-Waxler C., McShane K. We are, by nature, moral creatures: Biological bases of concern for others. In: Killen M, Smetana J, editors. Handbook of moral development. Lawrence Erlbaum Associates; Mahwah, NJ, 2006. Pp. 483–516.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-12-03

Як цитувати

Василик, О. М. (2024). ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЕМПАТІЇ У ЖІНОК-МЕНЕДЖЕРІВ. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, (4), 77-82. https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2024.4.16

Номер

Розділ

ОРГАНІЗАЦІЙНА ПСИХОЛОГІЯ; ЕКОНОМІЧНА ПСИХОЛОГІЯ