ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ДУХОВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТА ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ ХРИСТИЯН

Анотація

У статті обговорюються теоретичні аспекти проблеми взаємозв’язку духовного потенціалу та психологічного благополуччя християн. Представлені основні результати емпіричного дослідження проблеми взаємозв’язку духовного потенціалу та психологічного благополуччя християн. Констатовано, що духовність та психологічне благополуччя – це психологічні феномени, які тісно пов’язані. Психологічне благополуччя ототожнюють із щастям, а розуміння щастя у християн – це віра, надія, любов. Суб’єктивне психологічне благополуччя людини включає її духовний потенціал. Часто особи шукають в своєму оточенні когось, хто має більше досвіду, навичок, знань у тій чи іншій сфері життя, де у них виникають складнощі, щоб звернутися за порадою і тим самим набути досвіду в тих чи інших питаннях. Інколи людям у вирішенні труднощів їхнього життя допомагають різні практики, серед християн такою практикою може бути віра в Бога. Духовний потенціал – це складна система можливостей та ресурсів особи, які можуть бути використані для її духовного зростання та самовдосконалення, рушійна сила та спонука щодо пошуку вищого сенсу життя та постійного саморозвитку. Емпіричне дослідження проводилось у два етапи і застосуванням комплексу методів та методик: теоретико-методологічний аналіз понять духовний потенціал та психологічного благополуччя, шкала суб’єктивного благополуччя А. Перуе-Баду (адаптація М. В. Соколової), методика дослідження духовного потенціалу (О. Л. Музика), шкала духовності Реймонда Ф. Палочкі, шкала психологічного благополуччя (Ryff's Scales of Psychological Well-being), описовий регресійний, та кореляційний аналіз. Збір даних проводився онлайн за допомогою сервісу Google Form, у дослідженні взяли участь 80 осіб віком від 27 до 61 року. Ми зосередили увагу на респондентах періоду дорослості та зрілості, що зумовлено генезою духовності та духовного потенціалу як психологічного конструкту. Саме на цьому етапі цей феномен набуває усвідомленості, проте зберігає певну динаміку розвитку та мінливість. Констатовано, що психологічне благополуччя, відчуття та сприймання щастя і духовний потенціал особи по своїй суті є здобутком систематичної і регулярної праці над собою людини, яка намагається в житті досягати гармонії між зовнішнім та внутрішнім світом, враховуючи антропологічні складові особистості: дух, душа і тіло.