ЗАХИСНІ МЕХАНІЗМИ ТА САМООБМАН: ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ТА РОЛЬ В АДАПТАЦІЇ ДО СТРЕСОВИХ СИТУАЦІЙ
DOI:
https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2025.2.4Ключові слова:
психологічні захисні механізми, самообман, стрес, адаптація, тривожність, зрілі та незрілі захистиАнотація
Стаття присвячена теоретико-емпіричному аналізу взаємозв’язку між психологічними захисними механізмами та самообманом і визначенню їх ролі в адаптації особистості до стресових ситуацій. Актуальність проблеми зумовлена зростанням рівня стресу в сучасному суспільстві та потребою в ефективних психологічних засобах підтримання особистісної стійкості. У теоретичному розділі розглянуто еволюцію поняття психологічного захисту від класичних психоаналітичних концепцій до сучасних підходів. Показано, що захисні механізми діють несвідомо, спотворюючи реальність задля зниження тривоги, тобто фактично виступають формою самообману. Самообман інтерпретовано як неусвідомлене когнітивне спотворення, спрямоване на пом’якшення психотравмівних переживань та збереження позитивної Я–концепції. Висвітлено двоїсту роль цих феноменів в адаптації: з одного боку, вони слугують буфером проти стресу і допомагають підтримувати емоційну рівновагу; з іншого – надмірне викривлення реальності може призводити до дезадаптації. В емпіричному дослідженні (вибірка: 54 молоді особи) застосовано стандартизовані методики: Шкала стресу Холмса–Раге (Holmes & Rahe, 1967); опитувальник тривожності Ч. Спілбергера (STAI); Опитувальник самообману (SDQ) авторів Gur & Sackeim (1979) в адаптації Косьянової О.Ю., Оцінка захисних механізмів на основі DSQ (Andrews et al., 1993). Виявлено, що більшість респондентів характеризуються помірним рівнем стресу і тривожності та домінуванням зрілих захисних механізмів у поєднанні з низько– середнім рівнем самообману. Водночас підвищена тривожність корелює зі зростанням схильності до самообману і активацією незрілих захистів, що вказує на дезадаптивний характер такого реагування. Самообман демонструє найтісніший зв’язок саме з примітивними захистами, відіграючи компенсаторну роль за нестачі адаптивних копінг– стратегій. Зроблено висновок про необхідність балансу між захисною функцією і реалістичним усвідомленням ситуації як умови ефективної адаптації особистості до стресу.
Посилання
Корсун С.І., Ткачук Т.А. Копінг–поведінка та механізми психологічного захисту. Психологія діяльності працівників податкової міліції, розд.2.4. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/Philosophy/PsychologyTax/2/4.html (дата звернення: 27.05.2025).
Косьянова О., Лазоренко Т. Самотність та самообман особистості, як детермінанти переживання життєвої кризи. Науковий журнал «Psyсhology Travelogs», Хмельницький національний університет, №1 2025. 312–334. DOI: https://doi.org/10.31891/PT-2025-1-30
Мудрак М.А. Проблема психологічного захисту особистості. Наукові записки ТНЭУ, 2017. С. 203–206. [Електронний ресурс].
Режим доступу: http://dspace.wunu.edu.ua/bitstream/316497/21410/1/203–206.pdf (дата звернення: 27.05.2025).
Хорні К. Неврози та розвиток особистості / пер. з англ. Київ: Основи, 2000. 352 с.
Freud, A. The Ego and the Mechanisms of Defence. London: Hogarth Press and the Institute of Psycho-Analysis, 1936.
Freud, S. The Unconscious. In The Standard Edition of the Complete Psychological Works of Sigmund Freud, Vol. 14 (1915). Trans. James Strachey. London: Hogarth Press, 1957.
Taylor S.E., Brown J.D. Illusion and well–being: A social psychological perspective on mental health // Psychological Bulletin. 1988. Vol. 103, No. 2. P.193–210.
Vaillant, G. E. Adaptive Mental Mechanisms: Their Classification and Clinical Relevance. Journal of Psychotherapy Practice and Research, 1994, Vol. 3(1), pp. 3–40.
