ВІДПОВІДНІСТЬ МІЖ ПРАЦІВНИКОМ ТА РОБОЧИМ КОЛЕКТИВОМ: ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ЗА 1990–2024 РР.
DOI:
https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2025.2.34Ключові слова:
відповідність працівника робочому колективу, ціннісна конгруентність, психологічна безпека, плинність кадрів, гібридні команди, огляд літературиАнотація
Відповідність між працівником і робочим колективом визначає, наскільки цінності, компетенції та поведінкові норми співробітника узгоджуються з мікрокультурою команди, і дедалі частіше вважається критичним чинником ефективності сучасних гібридних організацій. Проте досі був відсутній цілісний огляд еволюції концепції, вимірювальних підходів і емпіричних знань для цього конструкту. Метою цієї роботи є заповнити цю прогалину через огляд літератури за 1990–2024 рр. Було здійснено пошук у базах Scopus, Web of Science та Google Scholar, із яких до остаточного огляду увійшли 32 рецензовані емпіричні статті, що задовольнили критерії окремої операціоналізації відповідності між працівником і робочим колективом та вимірювали принаймні один індивідуальний або груповий результат. Динаміка публікацій демонструє експоненційне зростання інтересу до цього типу відповідності: з 144 згадок у 1990 р. до 3170 у 2023 р., що відображає переходи організацій до використання проектних і дистанційних команд. Антецедентами відповідності між працівником і робочим колективом виступають ціннісна конгруентність, реляційна демографія та стилі лідерства; наслідками – задоволення роботою, залученість, креативність і зниження плинності кадрів. Сила цих зв’язків залежить від відчуття психологічної безпеки, згуртованості та обміну знаннями в команді, а також від культури країни й того, на якому етапі розвитку перебуває група. Натомість малим і середнім підприємствам, стартапам і віртуальним командам приділено лише фрагментарну увагу, а розмаїття метрик ускладнює кумуляцію знань. Практичні рекомендації охоплюють поєднання ціннісного скринінгу при відборі персоналу з плановим доповненням компетенцій та моніторингом психологічної безпеки. Подальші дослідження мають фокусуватися на лонгітюдних багаторівневих моделях, стандартизації інструментарію й вивченні відповідності між працівником і робочим колективом у командах, що взаємодіють переважно онлайн або в гібридному форматі А також в низькоресурсних культурних середовищах, де правила ієрархії, колективізму та лідерства можуть істотно відрізнятися від західних корпоративних контекстів.
Посилання
Kristof A. L. Person-organization fit: an integrative review of its conceptualizations, measurement, and implications. Personnel psychology. 1996. Vol. 49, no. 1. P. 1–49.
Seong J. Y., Kristof-Brown A. L., Park W. W., Hong D. S., Shin Y. Person-group fit: diversity antecedents, proximal outcomes, and performance at the group level. Journal of management. 2015. Vol. 41, no. 4. P. 1184–1213.
Herkes J., Ellis L. A., Churruca K., Braithwaite J. A cross-sectional study investigating the associations of person-organisation and person-group fit with staff outcomes in mental healthcare. BMJ open. 2019. Vol. 9, no. 9. e030669.
Kristof-Brown A. L., Zimmerman R. D., Johnson E. C. Consequences of individuals’ fit at work: a meta-analysis of person–job, person–organization, person–group, and person–supervisor fit. Personnel psychology. 2005. Vol. 58, no. 2. P. 281–342.
Sekiguchi T. Person-organization fit and person-job fit in employee selection: a review of the literature. Osaka keidai ronshu. 2004. Vol. 54, no. 6. P. 179–196.
Kristof-Brown A., Schneider B., Su R. Person-organization fit theory and research: conundrums, conclusions, and calls to action. Personnel psychology. 2023. Vol. 76, no. 2. P. 375–412.
Werbel J. D., Johnson D. J. The use of person-group fit for employment selection: a missing link in person–environment fit. Human resource management. 2001. Vol. 40, no. 3. P. 227–240.
Tricco A. C., Lillie E., Zarin W., O’Brien K. K., Colquhoun H., Levac D. et al. PRISMA extension for scoping reviews (PRISMA-ScR): checklist and explanation. Annals of internal medicine. 2018. Vol. 169, no. 7. P. 467–473.
O’Reilly C. A. III, Chatman J., Caldwell D. F. People and organizational culture: a profile comparison approach to assessing person-organization fit. Academy of management journal. 1991. Vol. 34, no. 3. P. 487–516.
Seong J. Y., Kristof-Brown A. L. Testing multidimensional models of person-group fit. Journal of managerial psychology. 2012. Vol. 27, no. 6. P. 536–556.
Elfenbein H. A., O’Reilly C. A. III. Fitting in: the effects of relational demography and person-culture fit on group process and performance. Group & organization management. 2007. Vol. 32, no. 1. P. 109–142.
DeRue D. S., Morgeson F. P. Stability and change in person-team and person-role fit over time: the effects of growth satisfaction, performance, and general self-efficacy. Journal of applied psychology. 2007. Vol. 92, no. 5. P. 1242–1253.
Zhang L., Seong J. Y., Hong D. S. Interactive effects of person–group fit and team-member exchange in predicting continuous improvement. Sustainability. 2022. Vol. 14, no. 24. Article 16567.
Muchinsky P. M., Monahan C. J. What is person–environment congruence? supplementary versus complementary models of fit. Journal of vocational behavior. 1987. Vol. 31, no. 3. P. 268–277.
Schneider B. The people make the place. Personnel psychology. 1987. Vol. 40, no. 3. P. 437–453.
