СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО РОЗУМІННЯ ДЕФІНІЦІЇ ФЕНОМЕНА «СПІВЗАЛЕЖНІСТЬ»

Анотація

Дослідження останніх років дають можливість говорити про те, що феномен «співзалежності» є найпоширенішим явищем в усьому світі. Він має міждисциплінарний характер, оскільки цікавить спеціалістів різних наукових галузей: психології, педагогіки, психіатрії, соціології. У статті здійснено аналіз наукової літератури з проблеми співзалежності, розглянуто особливості формування терміну «співзалежність» із моменту зародження уявлень про цей феномен і до нинішнього часу. Здійснено аналіз поглядів різних дослідників на трактування поняття «співзалежність» у межах медичного, соціального, екзистенційного і психологічного підходів. Також ми здійснили аналіз цього поняття у межах тих напрямків, які традиційно виділяють у психології: еволюційного, психоаналітичного, біхевіорального, системного сімейного підходу та як особистісний розлад. У більшості психологічних теорій і підходів динаміка розвитку рухається від вираженої залежності дитини до емоційної автономності, внутрішньої свободи та здатності створювати взаємозалежні стосунки. У літературі існує значна кількість різних трактувань дефініції феномена «співзалежність». Дослідники, вивчаючи цю проблему, не дійшли до спільного знаменника. По-перше, це зумовлено існуванням різних підходів до вивчення цього явища. По-друге, це поняття характеризується нелінійністю, неоднорідністю і складністю у розумінні. Крім того, на розуміння цього поняття впливають і різні уявлення про причини виникнення співзалежності. На основі здійсненого теоретичного аналізу ми визначили, що співзалежність – це набуті поведінкові реакції на тривалий стрес, як результат залежності від іншої людини, що проявляється у потребі контролювати поведінку іншої людини й зовсім не турбуватися про задоволення власних потреб.