ПРИСУТНІСТЬ ВІДЧУТТЯ РАДОСТІ ЯК ЖИТТЄСТВЕРДЖУЮЧИЙ КОМПОНЕНТ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

Анотація

У статті розглянуто питання прояву відчуття радості як одного з базових компонентів особистості який відображає її ментальне здоров’я у проживанні невизначеності, що є характерною для періоду воєнного стану в Україні. Наведено результати дослідження актуального функціонування респондентів, що вміщує психологічну, фізичну, соматичну та інформаційну складові. Розглянуто прояви емоційних станів, відношення населення до інформації, їх потреба у радості та джерела її отримання. Зроблено порівняння результатів між трьома групами респондентів, які проживають на різних відстанях від територій активних бойових дій, зокрема: особи з числа вимушено переміщених осіб (І група), мешканці прифронтової зони (ІІ група) та особи, які проживають у центральному регіоні України (ІІІ група). Встановлено, що у всіх трьох групах переважав загальний психоемоційний стан з тенденцією до негативного, але у першій групі проявлялася збільшена тенденція до позитивного стану. Клінічно виражений рівень тривоги мав однакові показники у всіх трьох групах по 26% відповідно. Ознаки депресії на високому клінічному рівні переважали у мешканців центрального регіону – 29%. Респонденти з усіх груп мали однаково високу потребу в радості, а ось джерела радості мали відмінності. Виявлено зворотній кореляційний зв’язок між відчуттям радості та депресією (r=-0,568, p<0,01) та непрямий зв’язок з тривогою (r=-0,373, p<0,01). Прямий кореляційний зв’язок встановлено між відчуттям радості та загальним емоційним станом (r=0,475, p<0,01). Місце перебування мешканців істотно не впливало на їх психоемоційний стан, оскільки люди всюди відчували небезпеку, але поряд із цим, респонденти гідно приймали виклики долі і намагалися самостійно справлятися з ними.