БІОХІМІЧНІ МАРКЕРИ ТА НЕЙРОПСИХОФІЗІОЛОГІЯ ФЕНОМЕНУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ

Автор(и)

  • О. М. Миколайчук Київський національний університет імені Тараса Шевченка

DOI:

https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2024.3.4

Ключові слова:

емоційне вигорання, біохімічні маркери, нейропсихофізіологія, ментальне здоров’я, професійна ефективність

Анотація

Стаття висвітлює проблему емоційного вигорання як важливої складової професійної ефективності фахівців. Для глибшого розуміння поняття розкрито дефініцію та основні прояви цього феномену. Акцентовано увагу на етимології поняття «burnout» (вигорання). Визначено, що цей стан негативно впливає на ментальне здоров’я та на професійну діяльність зокрема. Проаналізовано роль біохімічних маркерів та нейропсихофізіологічних аспектів у розвитку емоційного вигорання, зокрема їх взаємозв’язок з процесами стресу та адаптації, редукційно визначено предиктори розвитку виснаження. Методологія ґрунтується на аналізі теоретичних та емпіричних досліджень означеної проблематики та на принципах системності, науковості та верифікації. Наукова новизна дослідження полягає в розширенні уявлень про фізіологічну складову феномену емоційного вигорання, враховуючи патологічні прояви та критерії. Систематизовано сучасні наукові дослідження у цій галузі з метою кращого розуміння механізмів та наслідків цього складного явища, що є актуальним для подальших досліджень та розробки ефективних стратегій попередження та управління емоційним вигоранням. Наголошено на тому, що під емоційним вигоранням слід розуміти багатовимірний конструкт, що включає в себе складний каскад біохімічних реакцій та фізіологічних процесів на рівні всіх органів і систем, що проявляється у вигляді поведінкових та особистісних змін та призводить до виснаження, деперсоналізації, зниження працездатності та редукції власних досягнень. Глибоке вивчення нейрофізіологічних корелятів даного феномену дозволить поглибити діагностику та розробити програму корекції з метою превенції розвитку або зменшення проявів синдрому, що матиме позитивний вплив на професійну ефективність та відновлення ментального здоров’я в цілому.

Посилання

World Health Organization. International Classification of Diseases: Burnout an “occupational phenomenon”, Geneva, 2019.

Foley P., Kirschbaum C., Human hypothalamus–pituitary–adrenal axis responses to acute psychosocial stress in laboratory settings, Neuroscience & Biobehavioral Reviews, 2010,Volume 35, Issue 1, pp. 91–96.

Sapolsky R.M. Glucocorticoid toxicity in the hippocampus. Temporal aspects of synergy with kainic acid. Neuroendocrinology. 43(3),1986, pp. 440–444.

Savic I. Structural changes of the brain in relation to occupational stress. Cereb Cortex. 25(6), 2015, pp. 1554–1564.

Blix E, Perski A, Berglund H, Savic I. Long-term occupational stress is associated with regional reductions in brain tissue volumes. PLOS One. 8(6): 2013.

Golkar A, Johansson E, Kasahara M, Osika W, Perski A, Savic I. The influence of work-related chronic stress on the regulation of emotion and on functional connectivity in the brain. PLOS One. 9(9): 2014.

Durning S.J., Costanzo M., Artino Jr. A.R., Dyrbye L.N., Beckman T.J., Schuwirth L., ... & van der Vleuten C. Functional neuroimaging correlates of burnout among internal medicine residents and faculty members. Frontiers in psychiatry, 4, 131, 2013

Tops M., Boksem M.A., Wijers A.A., Van Duinen H., Den Boer J.A., Meijman T.F., & Korf J. () The psychobiology of burnout: are there two diff erent syndromes? Neuropsychobiology, 55(3–4), 2007, pp. 143–150.

Sertoz OO, Binbay IT, Koylu E, Noyan A, Yıldırım E, Mete HE. The role of BDNF and HPA axis in the neurobiology of burnout syndrome. Prog Neuropsychopharmacol Biol Psychiatry. 32(6), 2008, pp. 1459–1465.

McEwen BS., The neurobiology of stress: from serendipity to clinical relevance. Brain Res. 886(1–2), 2000, pp. 172–189.

Ohman L, Nordin S, Bergdahl J, Birgander LS, Neely AS., Cognitive function in outpatients with perceived chronic stress. Scand J Work Environ Health. 33(3), 2007, pp. 223–232.

Oosterholt BG, Maes JH, Van der Linden D, Verbraak MJPM, Kompier M.A.J., Cognitive performance in both clinical and non-clinical burnout. Stress, 17(5), 2014, pp. 400–409.

Bratis D., Tselebis A., Sikaras C., Moulou A., Giotakis K., Zoumakis E., & Ilias I. Alexithymia and its association with burnout, depression and family support among Greek nursing staff . Human Resources for Health, 7(1), 72, 2009.

Colonnello V, Carnevali L, Russo PM, Ottaviani C, Cremonini V, Venturi E, Mattarozzi K. Reduced recognition of facial emotional expressions in global burnout and burnout depersonalization in healthcare providers. PeerJ. 2021 Jan 13;9:e10610.

Yao Y., Zhao S., Zhang Y., Tang L., An Z., Lu L., Yao S. Job-related burnout is associated with brain neurotransmitter levels in Chinese medical workers: a cross-sectional study. J Int Med Res. 2018 Aug;46(8):3226-3235.

Lee R.S, Sawa A., Environmental stressors and epigenetic control of the hypothalamic-pituitary-adrenal axis. Neuroendocrinology. 100(4), 2014, pp. 278–287.

Bakusic J., Schaufeli W., Claes S., Godderis L. Stress, burnout and depression: a systematic review on DNA methylation mechanisms. J Psychosom Res. 92, 2017, pp. 34–44.

Alasaari J.S, Lagus M., Ollila H.M., Toivola A., Kivimaki M., Vahtera J., Kronholm E., Harma M ., Puttonen S., Paunio T. Environmental stress affects DNA methylation of a CpG rich promoter region of serotonin transporter gene in a nurse cohort. PLOS One. 7(9), 2012:e45813.

Hiraiwa M., Campana W.M, Mizisin A.P., Mohiuddin L., O’Brien J.S. Prosaposin: a myelinotrophic protein that promotes expression of myelin constituents and is secreted after nerve injury. Glia. 1999 Jun; 26(4), pp. 353–360.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-09-23

Як цитувати

Миколайчук, О. М. (2024). БІОХІМІЧНІ МАРКЕРИ ТА НЕЙРОПСИХОФІЗІОЛОГІЯ ФЕНОМЕНУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, (3), 23-27. https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2024.3.4