ВПЛИВ ДЗЕРКАЛЬНИХ ВІДОБРАЖЕНЬ НА ПСИХОЛОГІЧНИЙ СТАН ТА КООРДИНАЦІЮ РУХІВ ТАНЦЮРИСТІВ ТА СПОРТСМЕНІВ
DOI:
https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2024.3.15Ключові слова:
спорт, бальні танці, вплив дзеркал на навчанняАнотація
У статті розглянуто питання впливу дзеркальних відображень танцюристів під час навчання руховим навичкам у зв’язку з тим, що вони періодично дивляться на своє зображення, контролюючи виконання певних фігур, причому робиться це без урахування фізіологічних закономірностей. У дослідженні одна підгрупа танцюристів вивчала композиції спортивних бальних танців у дзеркальному залі, а інша – у звичайному. Через 4 місяці діти віком 6–8 років, які займались у звичайній залі, освоїли композиції, що складались з 4–6 фігур п’яти танців: фігурний вальс, ча-ча-ча, румба, танго, джайв, а підгрупа, що тренувалась у дзеркальному залі, не змогла освоїти цю програму. Старша вікова група 50–60 років, за той же час не змогла засвоїти цю програму; підгрупі, що займалась у звичайній залі, знадобилося для оволодіння програми 6 місяців. А в підгрупі, яка займалась у дзеркальній залі, засвоєння композицій за 6 місяців не відбулося. Зображення в дзеркалі тіла танцюриста, що рухається, викликали активацію мотонейронів головного мозку, відповідальних за участь у скороченнях м’язів відповідно до зорового сприйняття, що порушувало координацію рухів. Мотиваційних факторів та позитивних емоцій не вистачало, щоб подолати ці відхилення. Оскільки у спортсменів виробився стереотип рухів, вплив дзеркальних зображень, під час тренувань у різних залах, не дало якихось достовірних результатів. Дзеркала в залі спочатку справляли позитивний психологічний ефект на танцювальні пари, підвищуючи настрій і бажання посилено займатися танцями, проте відставання від інших танцюристів, які займались без дзеркал, зводило на «ні» всі їхні зусилля. На підставі проведених досліджень було зроблено висновок, що використання дзеркал у спортивних залах гальмує процес навчання спортивній майстерності.
Посилання
Омельяненко, В. І., & Гребеник, О. В. (2024). БІОМЕХАНІКА В АКАДЕМІЧНОМУ ВЕСЛУВАННІ. Фізичне виховання та спорт, (1), 94–98. https://doi.org/10.26661/2663-5925-2024-1-12
Fabbri-Destro M, Rizzolatti G. Mirror neurons and mirror systems in monkeys and humans.Physiology 23: 171–179, 2008.
Ferrari PF, Rizzolatti G.Mirror neuron research: the past and the future. Phil. Trans. R. Soc. 2014, B 369: 20130169.
Hamilton A.F. Reflecting on the mirror neuron system in autism: A systematic review of current theories. Developmental Cognitive Neuroscience 3, 2013: 91–105
Hickok G. Eight problems for the mirror neuron theory of action understanding in monkeys and humans (англ.) // J Cogn Neurosci (англ.): journal. 2009. Vol. 21, no. 7. P. 1229–1243. DOI:10.1162/jocn.2009.21189. PMID 19199415.
Kosonogov, V. Why the Mirror Neurons Cannot Support Action Understanding // Neurophysiology : journal. 2012. Vol. 44, no. 6. P. 499–502. ISSN 0090-2977. DOI: 10.1007/s11062-012-9327-4.
Iacoboni M., Dapretto M. The mirror neuron system and the consequences of its dysfunction, Nat. Rew. Neurosci., Dec 2006 vol 7.
Pascolo P.B., Ragogna R., Rossi R. The Mirror-Neuron System Paradigm and its consistency (англ.) // Gait & Posture : journal. 2009. Vol. 30, no. Suppl. 1. P. 65. DOI: 10.1016/j.gaitpost.2009.07.064.
Rizzolatti G., Sinigaglia C. The mirror mechanism: a basic principle of brain function // Nat 2. Rev Neurosci. 2016 Dec; 17 (12): 757–765.