ЦИФРОВА ОСОБИСТІСТЬ У КОНТЕКСТІ КЛАСИЧНИХ, НЕКЛАСИЧНИХ ТА ПОСТНЕКЛАСИЧНИХ ПАРАДИГМ ПСИХОЛОГІЇ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2025.4.12

Ключові слова:

цифрова особистість, віртуальна особистість, цифрове середовище, цифровий слід, когнітивні новоутворення, саморозвиток особистості

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз формування цифрової особистості та її взаємодії з реальною особистістю у цифровому середовищі, зокрема в інтернет-просторі, віртуальних платформах та мережевих середовищах.Проаналізовано класичні, некласичні та постнекласичні парадигми психології, які дозволяють визначати особистість як психофізіологічну, соціокультурну та когнітивну систему, здатну до саморозвитку та адаптації. Класичний підхід обмежує можливості розгляду цифрової особистості як окремого суб’єкта, оскільки акцентується на біологічному та психофізіологічному базисі, тоді як некласична парадигма дозволяє оцінювати соціальні та середові чинники формування віртуальних проявів особистості, розкриваючи вплив соціуму на поведінку та когнітивну активність. Постнекласична парадигма дає змогу розглядати цифрову особистість як самостійний феномен, здатний до самоорганізації, творчого самовираження та набуття когнітивних новоутворень, визначаючи її як надбудову над реальною особистістю. У статті розкрито концепції віртуальної та мережевої особистості, а також поняття цифрового сліду як показника активності, мотиваційних та ціннісних орієнтацій користувача. Підкреслено, що цифрова особистість інтегрує соціальні, когнітивні та емоційні аспекти, здатна проявляти різноманіття поведінкових патернів, включно з конструктивними та деструктивними формами активності. Аналіз проведено з урахуванням психофізіологічних маркерів, які можуть свідчити про індивідуальні особливості особистості в цифровому середовищі.Стаття обґрунтовує необхідність вивчення типології цифрової особистості, її когнітивної активності та нових форм взаємодії у цифровому просторі, пропонує критерії диференціації цифрової та реальної особистості та визначає перспективи подальших емпіричних досліджень у галузі психології цифрового середовища, цифрової ідентичності та саморозвитку користувачів.

Посилання

Бех І.Д. Психологічні механізми сходження особистості до духовних цінностей. Сучасний виховний процес: сутність та інноваційний потенціал: матеріали наук.-практ. конф. (за результатами науково-дослідної роботи Інституту проблем виховання НАПН України у 2010 році) / За ред. І.Д. Беха, О.В. Мельника. Івано-Франківськ: В-тво «Тіповіт». 2011. № 1. С. 3–19. DOI: https://doi.org/10.32405/2308-3778-2019-23-1-4-15

Березіна Т. Самотність як психологічна проблема підлітків. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія «Психологія», 2019, № 62, с. 23–29.

Грановська О.Я. Переживання самотності особистістю в подружньому житті : автореф. дис. … канд. псих. наук : 19.00.01 – загальна психологія, психологія особистості, Київ. 2012. 24 с.

Дячок О. Психологічні особливості сприйняття та переживання самотності підлітками. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Психологія, 1(6–7). 2017. с. 51–55.

Колісник Л.С. Самотність як соціально-психологічна проблема підлітків. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Психологія. 2017. № 2. с. 69–75.

Лиманкіна А.І. Психологічна сутність поняття «особистісна ідентичність». Науковий журнал «Габітус». 2023. Вип. 45. С. 146–150.

Муханова І., Романова В. Емоційний інтелект особистості як детермінанта можливості позитивного переживання самотності. Актуальні проблеми психології. Т.7. Вип. 32. 2013. с. 153–165.

Різун О.О. Самотність, як психологічна проблема юності та молодості. Актуальні проблеми психології в закладах освіти. Вип. 3. 2022. с. 198–201.

Сапєльникова Т.С. Взаємозв’язок відчуття самотності та індивідуальних якостей студентів-психологів. Series of monographs. Faculty of Architecture, Civil Engineering and Applied Arts University of Technology : Monograph. Katowice, Рoland, 2021, с. 916–921.

Androutsopoulos J. Multilingualism, diaspora, and the Internet: Codes and identities on German-based diaspora web-sites. Journal of Sociolinguistics. 2006. Vol. 10, № 4. P. 520–547. DOI: 10.1111/j.1467- 9841.2006.00291.x.

Bernardo A. Virtual reality and simulation in neurosurgical training. World Neurosurgery. 2017. Vol. 106. P. 1015–1029. DOI: 10.1016/j.wneu.2017.06.140.

Gonzalez–Franco M. Model of illusions and virtual reality. Frontiers in Psychology. 2017. Vol. 8. P. 1125. DOI: 10.3389/fpsyg.2017.01125.

Stolterman E. Information Technology and the Good Life. Information Systems Research. 2004. Vol. 15, № 4. P. 687–692. DOI: 10.1007/1-4020-8095-6_45.

Terrar D. What is digital transformation? 2015. URL: http://www.theagileelephant.com/what-is-digital-transformation

Westerman G. The nine elements of digital transformation. MIT Sloan Management Review. 2014. Vol. 55, № 3. P. 1–6. https://psych.vernadskyjournals.in.ua/rules

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-12-31

Як цитувати

Гоцуляк, Н. Є. (2025). ЦИФРОВА ОСОБИСТІСТЬ У КОНТЕКСТІ КЛАСИЧНИХ, НЕКЛАСИЧНИХ ТА ПОСТНЕКЛАСИЧНИХ ПАРАДИГМ ПСИХОЛОГІЇ. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, (4), 79-83. https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2025.4.12

Номер

Розділ

СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ; ПСИХОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ