ОСОБЛИВОСТІ КОМУНІКАТИВНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ КУРСАНТІВ АКАДЕМІЇ ДПТС

Автор(и)

  • Т. В. Кухар

DOI:

https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.4.19

Ключові слова:

спілкування, толерантність, комунікативна толерантність, емпатія, комунікативна компетентність, особистість

Анотація

Професійна діяльність працівників кримінально-виконавчої служби вимагає від фахівців певних особистісних і комунікативних компетенцій, адже ця діяльність пов’язана зі спілкуванням з різними людьми: засудженими, колегами, відвідувачами тощо. Дуже велику значимість має рівень комунікативної толерантності. Мета статті полягає в огляді емпіричних результатів дослідження особливостей комунікативної толерантності курсантів академії порівняно зі студентами. Визначено, що низький рівень комунікативної толерантності проявляється у низький емпатії, у неприйнятті та нерозумінні індивідуальності іншого, у категоричності в оцінках інших людей, у невмінні приховувати ставлення до партнера по спілкуванню, у прагненні перевиховати або підігнати партнера по спілкуванню під себе, у невмінні прощати помилки, у низький емпатії, у низький адаптації до особистості або настрою (болю, втоми, тощо) іншої людини. Низька комунікативна толерантність може також проявлятися у вигляді завуальованої або відкритої жорстокості до інших. Встановлено, що студенти психологічного факультету мають більш високий рівень емпатії та комунікативної толерантності, зокрема соціальної толерантності порівняно із курсантами, а також більш високий рівень розвитку толерантності як особистісної риси. Результати дослідження говорять про те, що на сучасному етапі реформування вищої освіти професійне навчання майбутніх працівників пенітенціарної служби повинне бути направлене не тільки на формування професійних знань та умінь, але й на формування особистості майбутнього фахівця, зокрема його комунікативної толерантності до різних категорій груп професійного спілкування. На вирішення цієї проблеми будуть направлені наші подальші розвідки.

Посилання

Агеєєва З. Комунікативна толерантність як елемент комунікативної компетентності особистості. Вісник ІДУ. 2012. № 1. С. 64–69.

Бацевич Ф.С. Лінгвокультурні аспекти комунікативної толерантності. Соціогуманітарні проблеми людини. 2010. № 5. С. 108–119.

Безюлева Г.В., Шеламова Г.М. Толерантность: взгляд, поиск, решение. Москва : Вербум. 2003. 168 с.

Бойко В.В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и на других. Москва : Филин, 1996. 362 с.

Грива О.А. Соціально-педагогічні основи формування толерантності у дітей і молоді в умовах полі культурного середовища : монографія. Київ : Парапан, 2005. 228 с.

Дашкуева П.В., Шахбанова П.Г. Теоретический анализ коммуникативной толерантности. Социально-политические проблемы современной России: Материалы научно-практической конференции. Москва : Московский институт управления и права. 2016. С. 76–79.

Євдокімова О.О., Пономаренко Я.С. Комунікативна толерантність поліцейських у контексті їх комунікативної компетентності. Право і безпека. 2019. № 2 (73). С. 101–108.

Недорезова Н.В. Толерантность в межличностном общении старшеклассников : дис. … канд. псих. наук. Москва. 2005. 189 с.

Карлюк Ю.Я. Комунікативна толерантність як детермінанта професійної компетентності сучасного психолога. Теорія і практика сучасної психології. 2019. № 5. Т. 1. С. 94–99.

Олпорт Г. Природа предубеждения. Век толерантности. 2003. № 6. С. 39–50.

Товстокора Ю.В. Дослідження комунікативної толерантності молоді до соціальних груп які дискримінуються у суспільстві. Тенденції розвитку психології та педагогіки: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, Україна, 4–5 листопада 2016 р.). Київ : ГО «Київська наукова організація педагогіки та психології». 2016. Вип. 4. С. 79–81.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-04-07

Як цитувати

Кухар, Т. В. (2022). ОСОБЛИВОСТІ КОМУНІКАТИВНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ КУРСАНТІВ АКАДЕМІЇ ДПТС. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, (4), 97-101. https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.4.19