ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ВІКАРНОЇ ТРАВМИ ПСИХОЛОГІВ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ В УМОВАХ ВІЙСЬКОВИХ КОНФЛІКТІВ
DOI:
https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2024.3.16Ключові слова:
травма, стрес, посттравматичний стресовий розлад, вікарна травма, вторинна травма, травматичний стрес, травматичне контрперенесення, концепціяАнотація
У статті висвітлено та узагальнено внесок наукових психологічних шкіл у дослідження та розвиток концепції вікарної травми з подальшою систематизацією теоретико-методологічних підходів до вивчення цього психологічного феномену, а також запропоновано гіпотетичну схему механізму виникнення вікарної травми у стосунках «психолог – клієнт» в межах інтегративного теоретико-методологічного підходу для психологів, які працюють в умовах військових конфліктів. Схема механізму виникнення вікарної травми показала процес, як психічна травма клієнта імплементується у внутрішній світ психолога та стає вікарною травмою. Під час цього процесу важливе значення мають окремі психічні процеси, такі як емпатійне залучення психолога в професійному альянсі, травматичне контрперенесення, проєктивна ідентифікація через «вікна емпатії», що створює умови для емоційного зараження та «індукції травми» у внутрішньому світі психолога. Гіпотеза про те, що наявні теоретико-методологічні підходи щодо визначення механізму вікарної травми, а саме теорія вторинного травматичного стресу, конструктивістська теорія самодопомоги та теорія травматичного контрперенесення з різних сторін описують один психічний феномен виникнення та розвитку вікарної травми через емпатійну залученість психолога під час професійної діяльності в межах альянсу «клієнт – психолог», знайшла своє підтвердження на теоретичному рівні, але вимагає подальших експериментальних досліджень. В той час, як теоретико-методологічний підхід вторинного травматичного стресу, який дає цілісне уявлення про симптоми вікарної травми, підхід конструктивістської теорії самодопомоги визначає рівень порушень когнітивних схем у сферах безпеки, довіри, поваги, контролю та близькості, сприяючи комплексній діагностиці вікарної травми як психологічного феномену. В подальшому поточні теоретичні надбання використовуватимуться з метою розробки заходів, які б допомогли діагностувати вікарну травму у психологів якомога раніше, так і подолати її деструктивний вплив на фахівців.
Посилання
Лазос Г. Особиста терапія як важливий аспект професійної підготовки психолога і психотерапевта. Організаційна психологія. Економічна психологія. № 2-3 (23). 2021. С. 77–90.
Лазос Г. Травматичне контрперенесення психолога / психотерапевта в роботі з постраждалими. Міжнародний журнал загальної та медичної психології. №1. 2018. С. 57–67.
Лукомська С.О. Розлади, зумовлені стресом і травмою: інтегративний підхід. Актуальні проблеми психології. Збірник наукових працьІнституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. Том 14, випуск №1. 2018. Київ. С. 187–198.
Мелоян А.Е., Лікарчук Є.В. Особливості прояву вікарної травми та посттравматичного стресового розладу у психологів, які працюють в умовах військових конфліктів. Habitus. Випуск 47. 2023. С. 143–147. DOI https://doi.org/10.32782/2663-5208. 2023.47.25
Технології психотерапевтичної допомоги постраждалим у подоланні проявів посттравматичного стресового розладу: монографія. З.Г. Кісарчук, Я.М. Омельченко, Г.П. Лазос [та ін.]; за ред. З.Г. Кісарчук. Київ, 2020. 178 с.
Brend D.M. A dialogue between theories: understanding trauma in helping professionals. Intervention. № 140. 2014. P. 95–113.
Budeva S. Secondary traumatization: an occupational risk for the helping professionals. St.Cyril and St.Methodius University of Veliko Tarnovo, Bulgaria. 2018. 11 p.
Cox K., Steiner S. Preserving commitment to social work service through the prevention of vicarious trauma. Journal of Social Work Values and Ethics. Volume 10, № 1. 2013. P. 53–60.
Cunningham M. Impact of trauma work on social work clinicians: empirical findings. Social Work. Volume 48, № 4. 2003. P. 451–459.
Iqbal A. The ethical considerations of counselling psychologists working with trauma: Is there a risk of vicarious traumatisation? The British Psychological Society. Counselling Psychology Review. Vol. 30, No.1. 2015. P. 44–51.
Kadambi M.A., Truscott D. Vicarious trauma among therapists working with sexual violence, cancer, and general practice. Canadian Journal of Counselling. 38(4). 2007. P. 260–276.
Kanno H., Giddings M.M. Hidden trauma victims: understanding and preventing traumatic stress in mental health professionals. Social Work in Mental Health. 15(3). 2017. P. 331–353. https://doi.org/10.1080/15332985.2016.1220442
Lerias D., Byrne M.K. Vicarious traumatization: symptoms and predictors. Stress and Health. № 19. 2003. P. 129–138.
Makadia R. Indirect exposure to client trauma and the impact on trainee clinical psychologists: secondary traumatic stress or vicarious traumatization? A thesis submitted for the degree of Doctorate of Clinical Psychology. Clinical Psychology Unit Department of Psychology. University of Sheffield.2011. 125 p.
Molnar B.E., Sprang G., Killian K.D., Gottfried R., Emery V., Bride B.E. Advancing science and practice for vicarious traumatization/secondary traumatic stress: a research agenda. Traumatology. American Psychological Association. Vol. 23, No. 2. 2017. P. 129–142.
Sabin – Farrell. R., Turpin G. Vicarious traumatization: implications for the mental health of health workers? Clinical Psychology Review. №23. 2003. P. 449–480.
Stamm, B. H. Measuring compassion satisfaction as well as fatigue: developmental history of the compassion satisfaction and fatigue test. Psychosocial Stress Series. №24. 2002. P. 107–119.
Pearlman, L. A., Saakvitne K. W. Trauma and the therapist: countertransference and vicarious traumatization in psychotherapy with incest survivors. New York. W. W. Norton & Company. 1995. 451 p.
Ray S.L., Wong C., White D., Heaslip K. Compassion satisfaction, compassion fatigue, work life conditions, and burnout among frontline mental health care professionals. Traumatology. 19(4). 2013. P. 255–267.
