ГЕНЕЗА ПРОБЛЕМИ ЕТНІЧНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ

Анотація

У сучасному полікультурному світі дослідження і розвиток толерантності особистості стають необхідною умовою мирного, гармонійного і успішного співжиття людей. Ґрунтуючись на повазі до міжособистісних та міжгрупових особливостей толерантність запобігає появі ворожості, шовінізму, сприяє взаємному збагаченню та культурному обміну. Тому, її формування здійснюється як із профілактичною метою, так і задля забезпечення розвитку особистості чи системи. Багатоаспектність та багатогранність поняття «толерантності» знайшла своє відображення в різноманітності наукових дефініцій. Зокрема, під толерантністю може розглядатися компроміс, який породжується зіткненням моральної сфери, свідомості та поведінки людини. При цьому наголошується на важливості особистісного вибору індивіда у прояві толерантності, адже домінуюча система цінностей ще не гарантує толерантного волевиявлення. У загальній психології під толерантністю розуміється відсутність реагування чи його послаблення на певний несприятливий чинник через зниження чутливості до нього або до його певних проявів. Наприклад, толерантність до тривоги формується внутрішньо – через підвищення порогу емоційного реагування на загрозу, а ззовні – у здатності володіти собою, витримувати несприятливі дії без зниження адаптивних можливостей. Феномен етнічної толерантності також може розглядатися крізь призму аксіосфери окремої особистості і всієї етнічної групи. З огляду на це індивідуальні та колективні цінності як інтегрують поведінку та переживання окремої людини, так і слугують орієнтиром для всієї спільноти. Нормативну поведінку етнічної групи визначають групові цінності, що функціонують як правила соціальної взаємодії, додають єдність групі. Важливим є збіг особистісних і групових цінностей, а також їх спрямування на поєднання і визнання цінностей інших етнічних груп.