ПСИХОЛОГІЧНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ ВИМУШЕНИХ УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ В УМОВАХ ІНШОЇ КРАЇНИ (НА ПРИКЛАДІ НІМЕЧЧИНИ)

Анотація

У статті розкриваються особливості психологічного благополуччя та задоволеності життям українських переселенців, які отримали захист в Німеччині. Дослідженням охоплено 105 респондентів віком від 28 до 63 років. Це переважно жінки і діти, молодь, матері з дітьми, люди пенсійного віку, військовослужбовці, які отримують спеціалізоване лікування в Німеччині після отриманого бойового поранення. Нашу увагу привернула проблема психологічного благополуччя вимушених українських переселенців, які, втікаючи від війни, знайшли прихисток в Німеччині. На перший погляд здається, що в тих українців рівень психологічного благополуччя має бути значно вищим, у порівнянні із українцями, які проживають зараз на території України. Однак попереднє наше емпіричне дослідження продемонструвало, що вимушеним переселенцям характерні такі негативні емоційні стани, як висока тривожність, ригідність, фрустрація, вони відчувають роздратованість, високу емоційну напругу, нестриманість, демонструють занижену самооцінку, негнучкість у поведінці, у поглядах, переконаннях, бояться невдач тощо. Нами було встановлено, що вимушеним переселенцям властиве почуття провини, сорому, страху, що надалі може мати негативні наслідки, оскільки цей емоційний стан може перейти в синдром «біженця» теоретичний аналіз проблеми психологічного благополуччя вимушених переселенців дозволив нам зробити припущення про те, що вони мають деякі проблеми в психоемоційній сфері через російське вторгнення, а також стресові фактори вимушеної міграції, невизначеність майбутнього, труднощі в адаптації в умовах іншої країни тощо. Узагальнюючи отримані нами емпіричні дані, ми можемо стверджувати, що значній частині вимушених українських переселенців властивим є низький рівень задоволеності життям, низький рівень психологічного благополуччя, який проявляється через небажання встановлювати відкриті, довірливі відносини з оточуючими,вони демонструють стриманість, деяку фрустрованість, ізольованість від оточуючих, їм складно іти на компроміси заради підтримки важливих зв’язків з оточуючими, вони демонструють залежність від думки і оцінки оточуючих; в прийнятті важливих рішень покладаються на думку інших, вони мають певні труднощі в організації повсякденної діяльності, відчувають себе нездатними змінити або покращити обставини, які складаються, демонструють низьку здатність до контролю над тим, що відбувається навколо. На нашу думку, дані респонденти потребують систематичної психологічної підтримки.