УЯВЛЕННЯ ЩОДО ВЛАСНОГО ПРОФЕСІЙНОГО МАЙБУТНЬОГО В ПОЛІЦЕЙСЬКИХ ІЗ РІЗНИМ РІВНЕМ ОСОБИСТІСНОГО ЗДІЙСНЕННЯ

Анотація

Презентовано результати теоретичного та емпіричного дослідження уявлень поліцейських щодо власного професійного майбутнього. Теоретичні розвідки показали, що феномен професійного майбутнього в контексті часової перспективи є доволі поширеним явищем у працях науковців, однак мало робіт присвячено аналізу часової перспективи майбутнього працівників поліції. Перспектива професійного майбутнього передбачає свідоме розуміння цілей власної діяльності та свого місця в професії, вимагає від поліцейського здатності планувати своє майбутнє, устремління досягнути успіху та бажання покращити результати своєї роботи. Мета статті – емпірично дослідити особливості уявлень про власне професійне майбутнє в часовій перспективі в поліцейських із різним рівнем особистісного здійснення. Загальна чисельність вибірки дослідження становила 97 поліцейських. За допомогою Опитувальника особистісного здійснення О. Штепи з використанням процедури кластеризації за принципом k-середніх нами сформовано такі три групи поліцейських: із низьким, середнім та високим рівнями особистісного здійснення. Низький рівень особистісного здійснення виявлено у 25 осіб, середній – у 43, високий – у 29. До подальшого дослідження залучені респонденти з низьким (перша група) та високим (друга група) рівнями особистісного здійснення. Для досягнення поставленої мети дослідження застосовано Опитувальник часової перспективи Ф. Зімбардо. Емпірично встановлено, що поліцейським із низьким рівнем особистісного здійснення властиве позитивне сприйняття минулого досвіду. Однак ці досліджувані в сприйнятті подій минулого схильні вважати їх не зовсім контрольованими та не підвладними власній волі. Поліцейські першої групи є менш умотивованими на досягнення успіху в майбутньому, більш зорієнтованими на отримання задоволення від сьогодення, а не від перспектив успіху в майбутньому. Поліцейські з високим рівнем особистісного здійснення є високоорганізованими, амбітними, орієнтованими на осягнення успіху в майбутньому. Вони не схильні до негативних переживань щодо минулого, задоволені теперішнім, а також більш важливим для цих досліджуваних є планування перспективи та досягнення успіху в майбутньому. Слід зауважити, що надмірна орієнтація на реалізацію своїх планів та цілей може викликати відчуття стресу, оскільки подібна поведінка завжди супроводжується відчуттям нестачі часу та страхом не встигнути виконати поставлені завдання.