ПОДРУЖНІ КОНФЛІКТОГЕНИ ЯК ОЗНАКА СІМЕЙНОЇ КРИЗИ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ СІМ’Ї
DOI:
https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2022.1.9Ключові слова:
сімейна система, сімейна криза, конфліктні та стресові ситуації подружжя, розвиток подружжя, адаптація подружжя, конфліктогени, сімейний стаж.Анотація
У статті розглядаються питання реакцій подружжя на конфліктні ситуації на різних етапах життєвого циклу сім’ї, що є доцільним в контексті аналізу, вирішення та профілактики конфліктних ситуацій і взаємодії, прогнозування шляху розвитку сімейної системи та розробки програм психологічного супроводу. Мета полягає в аналізі реакцій подружжя на конфліктні ситуації на різних етапах життєвого циклу сім’ї за умов переживання сімейної кризи. Емпіричне дослідження було проведене на виборці подружніх пар різних вікових груп і різних сфер діяльності, на різних етапах розвитку сімейної системи. Результати здійсненого теоретичного та емпіричного аналізу дозволяють зробити висновок, що реакції подружжя на конфліктні ситуації зі збільшенням стажу сімейного життя змінюються від активно-позитивних, через негативні до пасивних за більшістю сфер життєдіяльності сім’ї. Домінування позитивних реакцій на початку сімейного життя (до 3-х років) пов’язано із позитивними очікуваннями та новизною сімейних стосунків. Переважання негативних реакцій у конфліктних ситуаціях на середньому етапі розвитку сімейної системи (3-10 років) пояснюється прагненням до активного усунення протиріччя при зіткненні інтересів і очікувань, зокрема через конфліктну взаємодію. Пасивні реакції у сімей з великим стажем (від 10 років) пов’язані із стереотипними конфліктами, з усталеними очікуваннями та динамікою сімейної взаємодії. Тобто, провідні конфліктогени відбивають завдання розвитку сім’ї на відповідних етапах життєвого циклу. Основними конфліктогенами для молодої сім’ї виступають адаптаційні протиріччя пов'язані з вихованням дітей та ситуації неузгодженості норм поведінки. Для сім’ї зі стажем 3-10 років більшість сфер сімейного життя мають явну конфліктогенність; для зрілих сімей (більше 10 років) з підвищенням ригідності сімейної системи левова частка конфліктогенів набувають прихованого характеру.
Посилання
Веккер Л.М. Мир психической реальности: структура, процессы и механизмы. М.: Русский мир, 2000. 512 с.
Волкова А.Н. Психологическое консультирование семейных конфликтов. Вестник психосоциальной и коррекционно-реабилитационной работы. 2014. № 4. С. 17–21.
Гришина Н.В. Психология конфликта. СПб.: Питер, 2001. 464 с.
Зотова Л.Э., Андреева А.А. Причины семейных конфликтов и стратегии поведения в них разнопоколенных членов семей. Международный научно-исследовательский журнал. 2016. № 3 (45), Часть 4. С. 67–70.
Кочарян Г.С., Кочарян А.С. Психотерапия сексуальных расстройств и супружеских конфликтов. М.: Медицина, 1994. 224 с.
Крамченкова В.О. Психологія сім’ї. Харків: Новое слово, 2010. 238 с.
Крамченкова В.О. Сім’я при тютюнопалінні: психологічні закономірності функціонування. Харків: «Діса плюс», 2018. 484 с.
Левкович В.П., Зуськова О.Э. Социально-психологический подход к изучению супружеских конфликтов. Психология конфликта. СПб.: Питер, 2011. С. 415–428.
Максимова Н. Ю Сімейне консультування: навч. посіб. / Н.Ю. Максимова. К.: ДП «Вид. дім «Персонал», 2011. 304 с.
Психология семейных кризисов / Н.И. Олифирович, Т.А. Зинкевич-Куземкина, Т. Ф. Велента. СПб.: Речь, 2006. 360 с.
Психологія сім’ї : навч. посіб. / В.М. Поліщук, Н. М. Ульїна, С. А. Поліщук та ін.; за заг. ред. В.М. Поліщука. 2-ге вид., доповн. Суми: Університет. кн., 2009. 282 с.
Радугин А.А., Радугин К.А. Социология: курс лекций. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Центр, 1999. 160 с.
Сысенко В.А. Супружеские конфликты. М.: Мысль, 1989. 176 с.
Федоренко Р.П. Психологія молодої сім’ї та сімейна криза: монографія / Р. П. Федоренко. Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. 168 с.
Чепелєва Н.І. Трансформація уявлень жінок під час очікування дитини як чинник адаптації до материнства. Зб.наук. праць Теорія і практика сучасної психології. Класичний приватний університет, № 1 Т. 3. 2020. 201 с.
Шейнов В.П. Управление конфликтами. СПб.: Питер, 2014. С. 316.
Ahmed R., Seedat M., van Niekerk A., Bulbulia S. Discerning community resilience in disadvantaged communities in the context of violence and injury prevention // South African Journ. of Psychology. 2004. Vol. 34, N 3. P. 386–408.
Alvord M.K., Grados J.J. Enhancing resilience in children: a proactive approach // Professional psychology: research and practice. 2005. Vol. 36, N 3. P. 238–245.
Place M., Reynolds J., Cousins A., O’Neill S. Developing a resilience package for vulnerable children // Child and adolescent mental health. 2002. Vol. 7, N 4. P. 162–167.
Rutter M. Resilience concepts and findings: Implications for family therapy // Journ. of family therapy. 1999. Vol. 21. P. 119–144.
Кількість шлюбів в Україні зменшилася втричі за останні 30 років. URL: https://opendatabot.ua/analytics/love-is-2020
