ПСИХОЛОГІЧНІ ПРИЧИНИ ТА ЧИННИКИ ВИНИКНЕННЯ НУДЬГИ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ
DOI:
https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2022.1.23Ключові слова:
нудьга, причини нудьги, схильність до нудьги, чинники, умови, юнацький вік.Анотація
У статті здійснено теоретичний аналіз феномену «нудьга», що проявляється у стані вираженого психічного дискомфорту, який розвивається у зв’язку з дефіцитом зовнішньої та внутрішньої активності, слабкістю механізмів саморегуляції. Зазначається, що за певних умов у соціальному середовищі нудьга може спонукати до різних проявів деліквентної поведінки. Розглянуто висновки теоретичних напрацювань учених про категорію «нудьга» у зарубіжній та вітчизняній психології. Проаналізовано основні підходи в вивченні феномена нудьги у яких акцентується увага на тому, що нудьга провокує агресію, ризиковану поведінку, потяг до екстремальних видів спорту і такі різновиди залежної поведінки як зловживання алкоголем та наркотиками. Встановлено, що вперше звернули увагу на поняття нудьги в психоана- літичному напрямку в якому нудьга розглядається як стан інстинктивної напруги, при якому відсутня інстинктивна мета. В роботах класиків гуманітарної психології нудьга розглядається як вроджена характеристика, яка властива всім людям та визначає поведінку і розвиток людини, а схильність до нудьги властива молоді, яка здійснює пошук замінників справжніх цінностей. Розглянуто причини виникнення нудьги, а саме передбачуваність та одноманітність подій, відсутність цікавих стимулів у навколишньому середовищі, соціальна ізоляція, перебування на самоті, сенсорна депривація і одноманітність. З’ясовано, що поведінковими ознаками нудьги в освітній діяльності є зниження пізнавального інтересу, поверхнева увага, підвищена стомлюваність, недисциплінованість; слабка мотиваційна включеність та низька ініціатива на заняттях. Розширено наукові уявлення про психологічні чинники нудьги до моделі яких входять уявлення про нудьгу, ціннісно-смислову сфера, особистісні характеристики, зовнішні та внутрішні умови.
Посилання
Ганчак А.В. Психологічні особливості схильності до нудьги в юнацькому віці. Магістерська робота. Дрогобич, 2021. 72 с.
Зімбардо Ф. Ефект Люцифера. Чому хороші люди чинять зло. Київ: Yakaboo Publising, 2019. 592 с.
Платонов К.К. Краткий словарь системы психологических понятий. 2-е изд. М., 1984. 174 с.
Полякова М.В. Скука в пространстве учебной аудитории. Фундаментальные науки и современность. 2019. № 8 (29). 20−30 с.
Рохина Е.В. Психологические факторы предрасположенности к скуке: дис. …канд. психол. наук. СПб., 2020. 200 с.
Тардье Э. Скука: Психологическое исследование: Пер. с фр.Изд.2-е. М.: Издательство ЛКИ, 2007. 256 с.
Фенихель О. Психоаналитическая теория неврозов. Академический проект М., 2004. 848 с.
Франкл В. Человек в поисках смысла. М.: Прогресс, 1990. 368 с.
Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности. М.: Республика, 1994. 447 с.
Blaszczynski A, McConaghy N, Frankova A (August 1990). «Boredom proneness in pathological gambling». Psychol Rep 67 (1): 35–42. 11. Gordon, A., Wilkinson, R., McGown, A., & Jovanoska, S. (1997). The psychometric properties of the Boredom Proneness Scale: An examination of its validity. Psychological Studies, 42, 85−97
Maroldo, G.K. (1986). Shyness, boredom, and grade point average among college students. Psychological Reports. 59. 385−398.
O'Hanlon,J.F. (1981). Boredom: Practical consequences and a theory. Acta Psychologica, 49. 53−82.
Peter Toohey. Boredom: A Lively History. Yale University Press, 2011.
Sommers, J. & Vodanovich, S.J. (2000). Boredom proneness: Its relationship to psychological and physical health symptoms. Journal of Clinical Psychology, 56 (1), 149–155.