ЖИТТЄСТІЙКІСТЬ ПЕДАГОГА В УМОВАХ ВІЙНИ: АНАЛІЗ ПАРЦІАЛЬНИХ ПОЗИЦІЙ

Анотація

У статті висвітлено результати теоретико-емпіричного дослідження ситуаційної специфічності життєстійкості педагогів в умовах війни. Життєстійкість розглядається як здатність особистості до асиміляції досвіду та розвитку своєї цілісності в умовах переживання життєвих труднощів. Сукупність окремих ознак, що зумовлює специфіку прояву життєстійкості в складних, критичних життєвих ситуаціях певного типу, позначається як парціальна позиція цієї властивості. На даному етапі дослідження вивчаються парціальні позиції життєстійкості в ситуаціях фрустрації, кризи, невизначеності, конфлікту, стресу. Емпіричне дослідження проведено за допомогою тест-опитувальника «Парціальні позиції життєстійкості (ППЖ)» (І. Бринза, О. Кузнєцова, 2020). Збір даних відбувався у період з серпня по грудень 2022 року. Результати емпіричного дослідження свідчать про те, що загальний рівень розвитку життєстійкості та домінування певних парціальних позицій як маркер ситуаційної специфічності у педагогів обумовлений характером професійної діяльності та залежить від віку. Проведено порівняння ситуаційних проявів життєстійкості у педагогів та практичних психологів закладів освіти, що показало вразливість саме педагогів до впливу умов війни. Найбільш високу здатність до переборення труднощів, життєвих та професійних викликів показали групи педагогів віком до 40 років. Особливо яскраво життєстійкість молодих педагогів виявляється у переборенні ситуацій невизначеності та кризи. Педагоги більш старшого віку мають знижений рівень життєстійкості, що виявляється особливо у ситуаціях стресу, конфлікту, фрустрації. Чим старше педагоги, тим більш широкий спектр ситуацій викликає у них відчуття безпорадності, тривоги, відчаю, безсилля, невпевненості у можливості подолати труднощі. Педагоги потребують психологічної підтримки та супроводу з урахуванням вибіркової вразливості до певного типу складних життєвих ситуацій.