КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2024.2.3Ключові слова:
психологічні особливості професійного становлення, особистість фахівця, професійний розвиток, самоздійснення особистості, саморегуляція професіогенезу.Анотація
У статті розглянуто основні концептуальні психологічні підходи до проблеми становлення особистості фахівця та визначено психологічні особливості професійного становлення особистості. Зазначено, що проблема особистості фахівця та його професійного розвитку, формування та розвитку професіоналізму, професійної компетентності є важливою системною науковою проблемою. Проаналізовано складові саморегуляції, особистісних моделей саморегуляції професійного самоздійснення та шляхи саморегуляції професіогенезу особистості лікаря. Зроблено аналіз концепцій та моделей професійно-особистісного розвитку та становлення фахівців на етапі фахової підготовки. Окреслено етапи професійного становлення особистості лікаря від етапу професійної психологічної готовності та адаптації до етапу професійної майстерності, джерелом якої виступають не лише особисті якості лікаря, а і його професійні компетенції. Подана у статті інформація свідчить про те, що професійне становлення виявляється у розвитку його особистості та індивідуальності за рахунок набуття професіоналізму і формування індивідуального стилю професійної діяльності, в свою чергу, професійне самоздійснення особистості обумовлено необхідністю розвитку професійних компетенцій фахівця в процесі професійної підготовки; необхідністю визначення психологічних особливостей та шляхів професіогенезу особистості лікаря; важливістю поетапного розвитку саморегуляції професіогенезу в умовах неперервної професійної освіти; потребою суспільства у кваліфікованих лікарях. Узагальнено, що становлення особистості фахівця вимагає усвідомлення особистісних індивідуальних особливостей, професійно важливих якостей, ототожнення себе із професією, в результаті чого актуалізується власна рефлексія і свідомість особистості, відбувається інтеграція особистісних і професійних сенсів. Зроблено висновки, що особливу роль у процесі розвитку особистості відіграє процес професійного становлення, пов‘язаний зі змінами професійно-ціннісних орієнтацій, формуванням необхідних умінь і навичок, розвитком мотивації, накопиченням власного досвіду практичної діяльності тощо.
Посилання
Гордієнко В. І. Розвиток особистості в процесі професіоналізації: професіогенез особистості. Психологія праці та професійної підготовки особистості : навч. посібник / за ред. П. С. Перепелиці, В. В. Рибалки. Хмельницький, 2001. С. 48–67.
Задорожна О. М. Готовність до свідомого професійного вибору як соціально-психологічної проблеми. Психологічні перспективи, 2013. Вип. 21. С. 58–70.
Кокун О. М. Психологія професійного становлення сучасного фахівця: монографія. Київ, 2012. 200 с.
Лазуренко О. О. Проблема особистісно-професійного становлення майбутнього лікаря та шляхи її вирішення у практиці вищої медичної школи. Психологічний часопис. 2018. № 4 (14). С. 2–18.
Лазуренко О. О. Проблема саморегуляції та професійного самоздійснення особистості фахівця. Теорія і практика сучасної психології. 2018. № 3. С. 34–39.
Лазуренко О. О. Тенденції модернізації професійно-психологічної підготовки лікарів: компетентнісний підхід. Психологічний часопис. 2018. № 1 (11) . C. 87–100.
Лазуренко О.О. Психолого-педагогічні особливості моделювання професійної компетентності студентів-медиків у процесі професійного становлення. Психологічний часопис. 2018. № 3 (13). С. 67–86.
Максименко С. Д. Генеза здійснення особистості: монографія. Київ, 2006. 240 с.
Мельник А. Деякі питання професійної підготовки фахівців медичного профілю у контексті cучасних інтеграційних процесів. Вісник Львівського університету. Серія «Педагогіка». 2010. Вип. 26. С. 34–40.
Arthur L., Marland H., Pill A., Rea T. Postgraduate professional development for teachers: motivational and inhibiting factors affecting the completion of awards. Journal of In-service Education. 2006. Vol. 32. № 2. Р. 201–219.
Bandura A. Self-efficacy. Harvard Health Letter. 1997. Vol. 13. P. 3–39.