ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ЗДІБНОСТІ ЯК ПОТЕНЦІАЛ І РЕСУРС ЛЮДИНИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.1.3Ключові слова:
здібності, інтелект, структура інтелекту, інтелектуальні здібності, комбінаторні властивості інте- лекту, когнітивний ресурс, психічна стимуляція, інтелектуальний клімат сім’ї, формуючий експериментАнотація
Становлення проблеми здібностей людини, визначення основних характеристик та особливості формування і розвитку інтелектуальних здібностей, їх детермінація висвітлюються у цій статті. Однією з найбільш важливих проблем є проблема зв’язку здібностей з діяльністю. Основні ідеї вказують на те, що здібності формуються і роз- виваються в діяльності, їх розвиток пов’язаний із засвоєнням суспільного досвіду, вагоме значення для їх розвитку мають процеси навчання, спілкування, виховання. Розглядаються основні аспекти розвитку проблеми дослідження інтелекту як загальної здібності та сукупності незалежних здібностей; виокремлюється структура інтелекту як сукупність інтелектуальних здібностей, тобто зді- бностей вирішення конкретних завдань. У структурі пізнавальних здібностей можна виокремити загальний фак- тор, що проявляється в різних показниках перебігу когнітивних процесів. Цим загальним фактором є «когнітивний ресурс», що лежить в основі інтелектуальної продуктивності. М.О. Холодна виокремлює основні аспекти функціонування інтелекту, які характеризують чотири типи інтелекту- альних здібностей. З’ясовуються можливості розвитку та особливості прояву комбінаторних здібностей у навчаль- ній діяльності студентів. Охарактеризоване явище «психічна стимуляція» (відбувається у спільній діяльності та спілкуванні дитини з дорослими) як вирішальний чинник середовища у процесі розвитку інтелекту дітей, що запропоноване В.М. Дру- жиніним. Підкреслюється значимість «інтелектуального клімату сім’ї» (Д.В. Ушаков, В.М. Дружинін) для загального інтелектуального розвитку дітей. Результати численних досліджень свідчать про зростання продуктивності інтелектуальних здібностей у резуль- таті навчання, тренування, спеціальних розвиваючих занять, формуючого експерименту, побудованих з урахуван- ням психологічних закономірностей, зафіксованих у теоретичних ідеях школи Л.С. Виготського.
Посилання
Аристотель. Метафизика. Сочинения: В 4-х т. Т. 1. Москва : Мысль, 1976. 550 с.
Богоявленская Д.Б. Психология творческих способностей. Москва : Издательский центр «Академия», 2002. 320 с.
Выготский Л.С. Мышление и речь. Собрание сочинений. Т. 2. Москва : Педагогика, 1982. 504 с.
Выготский Л.С. История развития высших психических функций. Психология. Москва : Апрель Пресс, Эксмо-Пресс, 2000. 1008 с. (Мир психологии).
Глейтман Г., Фридлунд А., Райсберг Д. Основы психологии. / Пер. с англ. Под ред. В.Ю. Большакова, В.Н. Дружинина. Санкт-Петербург : Изд-во «Речь», 2000. 1247 с.
Гонохова Г.Л. Психологические факторы формирования мнемических и мыслительных способностей : дис. канд. психол. наук. Новосибирск, 1998. 160 с.
Дружинин В.Н. Психология общих способностей. Санкт-Петербург : Питер, 1999. 368 с.
Когнитивная психология / Под ред. В.Н. Дружинина, Д.В. Ушакова. Москва : ПЕР СЭ, 2002. 480 с.
Ли Сун Джу. Основные направления изучения и формирования способностей в России : дис. канд. пед. наук. Москва. 2000. 243 с.
Платон. Собрания в 4-х томах. Т. 3. Москва : Мысль, 1994. 654 с.
Рубинштейн С.Л. Проблема способностей и вопросы психологической теории. Проблемы общей психологии. Москва : Педагогика, 1973. 424 с.
Теплов Б.М. Способности и одаренность. Проблемы индивидуальных различий. Москва : Изд-во Академии пед. наук РСФСР, 1961. С. 9–20.
Ушаков Д.Н. Толковый словарь русского языка. URL: http:/dic.academic.ru/library.nsf/ushakov.
Ушаков Д.В. Интеллект: структурно-динамическая теория. Москва : Изд-во «Институт психологии РАН», 2003. 264 с.
Ярошевский М.Г. История психологии. Москва : Мысль, 1976. 463 с.