ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ЗДІБНОСТІ ЯК ПОТЕНЦІАЛ І РЕСУРС ЛЮДИНИ

Анотація

Становлення проблеми здібностей людини, визначення основних характеристик та особливості формування і розвитку інтелектуальних здібностей, їх детермінація висвітлюються у цій статті. Однією з найбільш важливих проблем є проблема зв’язку здібностей з діяльністю. Основні ідеї вказують на те, що здібності формуються і роз- виваються в діяльності, їх розвиток пов’язаний із засвоєнням суспільного досвіду, вагоме значення для їх розвитку мають процеси навчання, спілкування, виховання. Розглядаються основні аспекти розвитку проблеми дослідження інтелекту як загальної здібності та сукупності незалежних здібностей; виокремлюється структура інтелекту як сукупність інтелектуальних здібностей, тобто зді- бностей вирішення конкретних завдань. У структурі пізнавальних здібностей можна виокремити загальний фак- тор, що проявляється в різних показниках перебігу когнітивних процесів. Цим загальним фактором є «когнітивний ресурс», що лежить в основі інтелектуальної продуктивності. М.О. Холодна виокремлює основні аспекти функціонування інтелекту, які характеризують чотири типи інтелекту- альних здібностей. З’ясовуються можливості розвитку та особливості прояву комбінаторних здібностей у навчаль- ній діяльності студентів. Охарактеризоване явище «психічна стимуляція» (відбувається у спільній діяльності та спілкуванні дитини з дорослими) як вирішальний чинник середовища у процесі розвитку інтелекту дітей, що запропоноване В.М. Дру- жиніним. Підкреслюється значимість «інтелектуального клімату сім’ї» (Д.В. Ушаков, В.М. Дружинін) для загального інтелектуального розвитку дітей. Результати численних досліджень свідчать про зростання продуктивності інтелектуальних здібностей у резуль- таті навчання, тренування, спеціальних розвиваючих занять, формуючого експерименту, побудованих з урахуван- ням психологічних закономірностей, зафіксованих у теоретичних ідеях школи Л.С. Виготського.