ОСНОВНІ ПСИХОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ФЕНОМЕНА «ІНТЕЛЕКТ»: ТЕОРЕТИЧНИЙ НАУКОВИЙ ДИСКУРС
DOI:
https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2022.4.2Ключові слова:
інтелект, здатність, адаптація, поведінка, особистість.Анотація
В статті подано результати вивчення генези проблеми інтелекту. Інтелект – генетично детермінована здатність особистості виконувати різні пізнавальні й соціальні завдання, пристосовуватися до умов соціуму, набувати досвід. Рівень інтелекту є результатом вимірювання відчуттів людини за допомогою тестів сенсорних відмінностей, її здатностей до розуміння, міркувань, суджень, ментального досвіду (тестологічний підхід). Інтелект особистості трактується за допомогою одного (генерального) чи багатьох різних факторів, що пов’язані з такими розумовими і пізнавальними здібностями, які дозволяють їй успішно вирішувати тести щодо інтелектуальної діяльності (факторно-аналітичний підхід). Інтелект пов’язаний зі свідомістю і знаннями особистості. Рівень інтелекту засвідчує її здатність швидко змінити структуру образу пізнання для глибшого розуміння суттєвих ознак проблемних ситуацій і їхнього ефективного вирішення. Чинники інтелектуального розвитку – здатність особистості несподівано і досить швидко встановлювати суттєві ознаки різних проблемних ситуацій, що потребують невідкладного вирішення, та рівень організованості системи знань (феноменологічний підхід). Інтелект є універсальним способом урівноваження людини з вимогами довкілля (її адаптації), що залежить від наявних у неї знань і сформованих когнітивних операцій. Функцією інтелекту є удосконалення адаптації людини до фізичного і соціального середовища, що засвідчує її гнучкість і стійкість пристосування до його умов. Чинниками розвитку операційних структур інтелекту є її взаємодії з довкіллям, інтегрованість операційних структур й об’єктивація образів пізнання (генетичний підхід). Психологічними механізмами розвитку інтелекту є характеристики особистості – мотивація, операційні смисли, цілепокладання, емоційна активність (процесуально-діяльнісний підхід). Інтелект розвивається в процесі засвоєння різних форм інтелектуальної поведінки в ситуаціях взаємодії особистості з довкіллям. Інтелект є «базовим поведінковим репертуаром» особистості (освітній підхід).
Посилання
Коваленко-Кобилянська І. Г. Інтелект як об’єкт дослідження. Технології розвитку інтелекту. 2021. Т. 5, № 2(30). http://doi.org/10.31108/3.2021.5.2.3
Смульсон М. Л. Психологія розвитку інтелекту : монографія. Київ : Ін-т психології ім. Г. С. Костюка АПН України, 2001. 276 с.
Binet A., Simon Th. Méthodes Nouvelles Pour le Diagnostic du Niveau Intellectual des Anormaux. Année Psychol. 1905. Vol. 11. P. 191–244.
Cattell R. B. Intelligence: Its Structure Growth and Action. Amstrdam. The Netherlands : North-Holland, 1987. 78 p.
Guilford J. P. The Nature of Human Intelligence. New York : McGraw-Hill, 1967. 538 p.
Glaser R. Education and Thinking : The role of knowledge. American Psychologist. 1984. Vol. 39 (2). P. 93–104.
Feuerstein R. The Theory of Structural Cognitive Modifiability. In: Presseisen B. (Ed.). Learning and Thinking Styles : Classroom Interaction. Washington, DC: National Educational Association, 1990. P. 68–134.
Eysenck H. J. The Structure and Measurement of Intelligence. New York : Springer, 1979. 256 р.
Piaget J. The Equilibration of Cognitive Structures. The Central Problem of Intellectual Development. Chicago : University of Chicago Press, 1985. 328 p.
Spearman Ch. General Intelligence, Objectively Determined and Measured. American Joournal of Psychology. 1904. Vol. 15. P. 201–293.
Staats A. W., Burns G. L. Intelligence and Child Development: What intelligence is and how it is learned and functions. 1981. Genetic Psychology Monographs, 104(2), 237–301.
Sternberg Robert J. Beyond IQ: A Triarchic Theory of Human Intelligence. Cambridge: Cambridge University Press, 1985. XVI. 411 p. 13. Thurstone L. L. Primary Mental Abilities. Chicago : The University of Chicago Press, 2002. 122 p.
