ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ ЯК ПРОЦЕС: МОЖЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ФАСИЛІТАЦІЇ
DOI:
https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2022.2.20Ключові слова:
психологія управління, теорія прийняття рішень, методики прийняття рішень, прийняття управлінських рішень, фасилітація, процедура фасилітаціїАнотація
У статті розглянуто прийняття управлінських рішень як процес, проаналізовано підходи, методи та можливості їх реалізації; визначено, що прийняття управлінських рішень має безпосереднє відношення до теорії прийняття рішень у психології, економіці, менеджменті, системному аналізі, низці інших наук та базується на аналізі ситуації, наявних ресурсів та поставлених цілей. Авторами виокремлено, що психологія управління приділяє значну увагу емоційному станові, особливостям спілкування, ефективності взаємодії та робочим відносинам у колективі, а також інструментам та методам їх налагодження. Підтверджено, що передумовами результативної роботи є налаштування взаємодії між працівниками керівних та виконавчих ланок, ефективне та своєчасне вирішення конфліктів, оптимізація взаємин у колекти- ві задля виконання поставлених завдань, налагодження дієвих керівних процесів та використання оптимальних методів прийняття рішень. Вибір оптимального рішення передбачає використання механізму прийняття рішень, що включає підбір методів прийняття рішень, серед яких розрізняють формальні, евристичні та методи експертних оцінок. Саме застосування методів експертних оцінок робить доречною участь не лише особи фахівця – експерта, але й фасилітатора. Встановлено, що фасилітатор сприяє спрощенню взаємодії між членами колективу, як на рівні «керівник-керівник», так і на рівнях «керівник-виконавець» та «виконавець-виконавець». Результатом такої взаємодії є прийняття, затвердження та впровадження рішень, покращення взаємодії в колективі та нормалізація емоційного фону в установі. При цьому суб’єктом прийняття рішення є особа або колектив керівників. Структуровано методи та техніки, які використовуються фасилітаторами (методи групової роботи, активізації розумової діяльності, унормування емоцій клієнтів та власне оптимізації прийняття рішень клієнтами). Підкреслено перспективність використання різноманітних варіантів моделювання, теорії ігор та інших способів активізації творчого пошуку. В сучасному світі професійна фасилітація набуває статусу важливого інструменту, що підвищує ефективність реалізації проектів в економічній, політичній та інших сферах суспільного життя.
Посилання
Бутко М.П., Бутко І.М., Мащенко В.П. Теорія прийняття рішень: підручник. К.: Центр учбової літератури, 2015. 360 с.
Гнатієнко Г.М., Снитюк В.Є. Експертні технології прийняття рішень: Монографія. – К.: ТОВ «Маклаут», 2008. 444 с.
Грабовська С.Л. Психологія примирення: навч. посібник. Львів: ЛНУ імені Івана ФРАНКА, 2020. 294 с.
Дерлоу Д. Ключові управлінські рішення. Технологія прийняття рішень. Київ: Наукова думка, 2001. 242 с.
Дуткевич Т.В., Толков О.С. Техніка управлінської діяльності у закладі освіти: навч. посібник. Київ: КНТ, 2021. 194 с.
Іванова Н.С., Приймак Н.С., Нєізвєстна О.В. Сучасний менеджмент у схемах і таблицях. Частина 2: навч. посібник. Кривий Ріг: Вид. ДонНУЕТ, 2022. 190 с. URL: http://elibrary.donnuet.edu.ua/2503/
Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія управління: посібник. К.: Академвидав, 2003. 568 с.
Петруня Ю.Є., Літовченко Б.В., Пасічник Т.О. Прийняття управлінських рішень: навч. посібник. Дніпро: Університет митної справи та фінансів, 2020. 276 с.
Тєлєтов О.С. Рекламний менеджмент: підручник. Суми: Університетська книга, 2018. 168 с.
Ходаківський Є.І., Богоявленська Ю.В., Грабар Т. П. Психологія управління. К.: Центр учбової літератури, 2016. 492 с.
Шульга О. Методичні засади прийняття управлінських рішень. Підприємництво та інновації, 2022 (22), 54-58. URL: https://doi.org/10.37320/2415-3583/22.9.