ЕМОЦІОНАЛЬНЕ ВИГОРАННЯ В ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЛІКАРІВ І ПЕДАГОГІВ

Анотація

У статті проаналізовано проблеми емоційного вигоряння у професійній діяльності лікарів та педагогів, розглянуто поняття «емоційне вигоряння», особливості професійної діяльності лікарів та педагогів. Визначено почуття, що зумовлюють розвиток синдрому емоційного вигорання. Виділено фази синдрому та описано комплекси симптомів зазначених фаз, таких як зміна динаміки стомлюваності, зниження опірності до хвороб, погіршення емоційних контактів, притуплення відчуттів. Виокремлено групу чинників, які сприяють розвитку синдрому, таких як особистісні, рольові (соціальні), організаційні фактори. Докладно розглянуто професійно значущі властивості лікарів та педагогів: характеристики нервових процесів, індивідуально-типологічні особливості, одні з яких стихійно мобілізують цінні для професійної діяльності якості, водночас компенсують інші, що перешкоджають досягненню мети. Приділено увагу місцю та ролі працездатності в формуванні синдрому вигорання. Окреслено види та описано фази/періоди працездатності, надано їх коротку характеристику. Проведено порівняння наявності та особливостей досліджуваного синдрому у лікарів та педагогів. Виявлено значні відмінності між рівнями і вираженістю синдрому емоційного вигоряння у брали участь у дослідженні представників медичної та педагогічної сфер діяльності. Спираючись на отримані результати, ми можемо зробити висновок про відмінності рівнів досліджуваного синдрому у лікарів та педагогів, а також про більш високий рівень виразності досліджуваного синдрому у лікарів. Доведено, що фаза виснаження в лікарів і педагогів сформована однаково, тоді як фаза виснаження не сформована у представників обох сфер. Зазначено особистісні якості, які полегшують адаптованість до професійної діяльності, знижують процес «згорання». Звернено увагу на важливість розвитку емоційної зрілості та напрямки професійної допомоги при емоційному вигоранні.