ДЕЯКІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЯК УМОВИ ЗАЛУЧЕННЯ ПІДЛІТКІВ З ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ДО СОЦІАЛЬНОГО ПРОСТОРУ

Анотація

Нова українська школа надає поштовхує науковій та практичній спільноті до виділення пріоритетних напрямів розвитку та соціально-психологічної підтримки дітей з особливими освітніми потребами, забезпечення їхньої успішної соціалізації, комфортного входження в сучасний суспільний простір. В цьому контексті особливого значення набуває проблема максимального розкриття ресурсів кожної дитини з особливими освітніми потребами, її розвитку та реалізації як соціально компетентної та психологічно стабільної особистості. Все це потребує створення оптимальних умов для соціалізації та соціальної адаптації дітей з особливими освітніми потребами, а проблема формування соціально-психологічної компетентності підлітків з порушенням інтелектуального розвитку в сучасній спеціальній психології залишається однією з найбільш востребуваних та, водночас, складних та недостатньо розроблених, оскільки саме недостатня соціалізація та інтеграція цих дітей у соціум постає в подальшому джерелом серйозних особистісних проблем для цих дітей. Основний вектор психолого-педагогічного підходу до розвитку соціально-психологічної компетентності дітей з особливими освітніми потребами орієнтований на розгляд порушень інтелекту не як зупинки в розвитку, а особливий спосіб вікової генези психіки, що залежить від особливостей змістовного наповнення навчання та виховання, які можуть розкрити потенціал кожної дитини. Ось чому українська держава та сучасна спеціальна психологія орієнтують суспільство на максимальну індивідуалізацію надання освітньо-виховних послуг, захист прав дитини з особливими потребами та її підготовку до комфортного та продуктивного залучення до соціального життя. Особливу стурбованість вчених та практиків викликає схильність підлітків з порушеннями інтелектуального розвитку до афективних реакцій, зниження когнітивної здатності до обробки інформації та низька рефлексія власних вчинків, що блокує критичне оцінювання складних ситуацій взаємодії з однолітками або дорослими та усвідомлення причин виникнення соціальних труднощів. В даній статті представлено результати дослідження соціально-психологічної компетентності підлітків з порушеннями інтелектуального розвитку щодо спілкування з однолітками та дорослими, вивчення якої проводилося наступним параметрам: знання про себе та однолітків; ініціативність та вибірковість у спілкуванні з однолітками та дорослими; наявність конфліктів у спільній діяльності; способи поведінки у конфліктних ситуаціях. Констатовано, що соціально-психологічних компетенцій та життєвого досвіду підлітків з порушеннями інтелекту недостатньо для здійснення ефективної соціальної взаємодії, оскільки більшість з них має обмежений досвід поведінки у нових або змінюваних ситуаціях, але вони активно використовують свої індивідуальні відмінності в процесі попадання у складні соціальні ситуації.