СИТУАЦІЯ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ У ПАРАДИГМІ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ СУСПІЛЬСТВА

Автор(и)

  • А. В. Курова

DOI:

https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.4.10

Ключові слова:

ситуація невизначеності, проблемна ситуація, ознаки ситуації невизначеності, толерантність до невизначеності

Анотація

У статті проаналізовано проблему невизначеності у психологічній науці, під якою розуміють: незавершеність процесу сприйняття або пізнання будь-чого, у ситуаціях, коли людина зіштовхується із браком, нечіткістю або суперечністю інформації, яка поступає ззовні; нову, складну ситуацію, що має багато протирічних інтерпретацій або є нерозв’язною; повну відсутність інформації про способи дії у незнайомій ситуації; сукупність обставин, умов, які характеризуються неповнотою змісту. Виділено й узагальнено ознаки ситуації невизначеності та її особистісні предиктори та поведінкові наслідки: недолік, суперечливість або нечіткість інформації, що реалізується у дослідженнях прийняття рішень, її новизну, складність і суперечливість, необхідність прояву активності, пошуку додаткових особистісних і когнітивних ресурсів, які не завжди сприяють пошуку адекватного рішення, непередбачуваність і численність наслідків або шляхів рішення життєвих ситуацій тощо. Показано, що ситуація невизначеності може взяти на себе основні соціально-особистісні функції (самоорганізації, саморозвитку, здійснення вибору), оскільки у ній проявляється індивідуально виражена та доступна суб’єкту здатність розпоряджатися власною свободою та відповідальністю, що посилює екзистенційний контекст невизначеності. Порівняно поняття «ситуація невизначеності» та «проблемна ситуація», виявлено їх спільні (мета, засоби досягнення, програма внутрішніх і зовнішніх дій) і відмінні риси (переважно у інформаційному блоці: у проблемній ситуації є брак інформації для розв’язання задачі, у ситуації невизначеності проявляється не тільки брак, але й суперечливість, нечіткість подання та завелика кількість цієї інформації). У зарубіжній психології проблема невизначеності розглядається через категорії: толерантності (у міжособистісних стосунках та в організаційній реальності), індивідуально-особистісні особливості й індивідуальні стратегії поведінки, культуральні відмінності та специфіку корпоративної культури, прийняття рішення в умовах невизначеності тощо.

Посилання

Белинская Е.П. Конструирование идентификационных структур личности в ситуации неопределенности. Социально-экономическая трансформация. 2001. № 130. С. 30–53.

Белорусова Е.А. Ситуация неопределенности как источник развития личности. Молодой ученый. 2018. № 50 (236). С. 455–459.

Болотова А.К. Человек и время в ситуации социальной нестабильности. Общественные науки и современность. 1997. № 6. С. 38–44.

Галкин А.Л. Состояния неопределенности и вдохновения в творческом поведении человека. Человек в условиях неопределенности. НГУ, 2006. С. 77–82.

Голубев А.М. Исследование связи личностных особенностей с особенностями поведения и оценки в ситуации неопределенности. Человек в условиях неопределенности. Новосибирск, 2016. С. 45–48.

Гусев А.И. К проблеме измерения толерантности к неопределенности. Практична психологiя та соцiальна робота. 2007. № 8. С. 75–80.

Зинченко В.П. Толерантность к неопределенности: новость или психологическая традиция? Человек в ситуации неопределенности Москва : ТЕИС, 2013. С. 26–27.

Корнилова Т.В. Принцип неопределенности в психологии выбора и риска. Психологические исследования. 2015. Т. 8. № 40. С. 9–12.

Короткова О.Б. Стратегия поведения человека в ситуации неопределенности: опыт исследования. URL: http://www.rusnauka.com /17_APSN_2009/Psihologia/48267.doc.htm

Кригер Е.Э. Ситуации неопределенности и проблемные ситуации: общее и особенное. Современные проблемы науки и образования. 2014. № 2. URL: http:// www.science-education.ru/ru/article/view?id= 12030

Лихачева Е.Ю. Неопределенность как психологический феномен. Психология XXI века. Санкт-Петербург : Питер, 2012. 536 с.

Луковицкая Е.Г. Феномен неопределенности в психологии. Психология: итоги и перспективы. Санкт-Петербург : Изд-во СПбГУ, 1996. С. 32–33.

Мажирина К.Г., Первушина О.Н., Джафарова О.А. Изменение стратегий поведения человека в ситуации неопределенности в курсе игрового компьютерного биоуправления. Вестник НГУ. Cерия «Психология». 2007. Т. 1. Вып. 1. С. 44–50.

Мамардашвили М.К. Как я понимаю философию. Москва : Прогресс, 2009. 416 с.

Матушанская А.Г., Алишева Б.С. Толерантность к неопределенности и смежные психологические конструкты когнитивной психологии. Ученые записки казанского университета. 2014. Т. 153. Кн. 5. С. 167–174.

Матюшкин А.М. Мышление, обучение, творчество. Воронеж : Изд-во НПО МОДЭК, 2003а. 720 с.

Марцинковская Т.Д. Информационное пространство транзитивного общества: проблемы и перспективы развития. Консультативная психология и психотерапия. 2019. Т. 27. № 3. С. 77–96.

Москвитина О.А. Субъект учения в ситуации неопределенности. Вестник Омского университета. Серия «Психология». 2016. № 3. С. 46–55.

Рубинштейн С.Л. Человек и мир. Проблемы общей психологии. Москва : Педагогика, 1976. С. 253–381.

Солдатова Г.У., Шайгерова Л.А., Прокофьева Т.Ю. Психодиагностика толерантности личности. Москва : Смысл, 2008. 172 с.

Кудрявцев В.Т. Проблемное обучение: истоки, сущность, перспективы. Москва : Знание, 1991. 80 с.

Bennett N., Herold D.M., Ashford S.J. The effects of tolerance for ambiguity on feed back-seeking behavior. Journal of Occupational Psychology. 1990. Vol. 63. P. 343–348.

Block J. Intolerance of ambiguity and ethnocentrism. Journal of Personality. 1950. Vol. 19. P. 303–311.

Bochner S. Defining intolerance ofambiguity. Psychological Record. 1985. Vol. 15. P. 393–400.

Courtney H., Kirkland J., Viguerie P. Strategy under uncertainty. Harvard Business Review. 1997. Vol. 75 (6). P. 66–81

Dalbert, C. Die Ungewißheitstoleranzskala: Skaleneigenschaften und Validierungsbefunde. Hallesche Berichte zur Pädagogischen Psychologie. 1999. H. 1. S. 1–25.

Kahneman D., Slovic P., Tversky A. Judgment under uncertainty: Heuristics and biases. Cambridge: Cambridge University Press, 1982. 365 р.

Gudikunst W.B. Uncertainty reduction and predictability of behavior in low and high context cultures. Communication Quarterly. 1983. Vol. 33. P. 236–251.

March J.G., Olsen J.P. Organizational choice under ambiguity. Ambiguity and choice in organizations / Eds. J.G. March, J.P. Olsen. Bergen, Norway: Universitetvorlaget, 1976. P. 10–23.

Ross, L., Bierbrauer, G., & Hoffman, S. The role of attribution processes in conformity and dissent: Revisiting the Asch situation. American Psychologist. 1976. № 31. Р. 148–157.

Sidanuis J. Intolerance of ambiguity and socio-politico-ideology: A multidimensional analysis. European Journal of Social Psychology. 1978. Vol. 8. P. 215–235.

Frenkel-Brunswik, E. Intolerance of ambiguity as an emotional perceptual personality variable. Journal of Personality. 1968. Vol. 18. P. 108–143.

Hofstede, G. Culture’s Consequences. USA : Sage, 1980. 328 p.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-04-07

Як цитувати

Курова, А. В. (2022). СИТУАЦІЯ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ У ПАРАДИГМІ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ СУСПІЛЬСТВА. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, (4), 51-55. https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.4.10

Номер

Розділ

СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ; ПСИХОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

Статті цього автора (авторів), які найбільше читають