САМООЦІНКА У ФОРМУВАННІ СТАТУСУ ПІДЛІТКІВ У ГРУПІ

Автор(и)

  • У. Б. Михайлишин
  • І. Ю. Шмідзен
  • А. І. Малета

DOI:

https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2023.3.24

Ключові слова:

самооцінка, рівень домагань, статус, соціометричний статус, взаємини, підлітковий вік

Анотація

У статті розглянуто проблему дослідження самооцінки у формуванні статусу підлітків у групі. Проаналізовано поняття самооцінки та її особливості. Розглянуто основні підходи до її трактування. Узагальнено, що самооцінка проявляється у здатності оцінювання людиною себе, своїх здібностей, якостей, можливостей. Визначено роль самооцінки у саморегуляції поведінки, виявлено прогностичну, корегувальну або процесуальну, ретроспективну функції. Встановлено, що самооцінка особистості формується у результаті міжособистісних взаємин та може бути взаємопов’язана із займаним статусом людини у групі. Позиція яку замає особистість у колективі, її соціально-психологічна адаптація також визначаються рівнем самооцінки. Здійснено емпіричне дослідження самооцінки та формування статусу підлітків у групі з подальшою статистичною обробкою даних (коефіцієнт кореляції Пірсона). Підібрано комплекс психодіагностичних методик: методика діагностики рівня самооцінки С. А. Будассі; методика діагностики самооцінки Дембо-Рубінштейна; методика на визначення рівня самооцінки Г. Н. Казанцевої; соціометрія. Узагальнивши результати методик дослідження рівня самооцінки особистості виявлено, що у переважної частини досліджуваних підлітків переважає адекватна самооцінка. Менша частина учнів мають надмірно завищений або занижений рівень самооцінки. Особи, у яких адекватний рівень самооцінки можуть ставити реально досяжні цілі. У них проявляється здатність об’єктивно оцінити себе, співставити свої знання, уміння, здібності та можливості із наявною ситуацією при виконанні певних завдань. Показники соціометричного дослідження свідчать про те, що між досліджуваними учнями позитивні взаємини. У колективі панує сприятливий соціально-психологічний мікроклімат. За допомогою статистичної обробки даних, а саме кореляційного аналізу, визначено взаємозв’язок між показниками методик. Встановлено, що самооцінка позитивно корелює із соціометричним статусом особистості. Чим вищий рівень самооцінки виявлено у підлітків, тим більше вони схильні займати лідерські позиції у колективі. І навпаки, чим нижчий рівень самооцінки виявлено у досліджуваних учнів, тим нижчий соціометричний статус вони можуть займати, а саме позиції ізольованих та зневажених у колективі.

Посилання

Дмитрієва С.М., Гуменюк Т.С. Розвиток самооцінки та рівня домагань старшокласників як умова підвищення їх конкурентоздатності. Матеріали наук.-практ. Конфер. «Конкурентоспроможність в умовах глобалізації: реалії, проблеми та перспективи». Житомир. 2015. С. 35–37.

Дядюкіна Є.В. Самооцінка як міждисциплінарне поняття. Науковий вісник Донбасу. 2011. № 1 (13). С. 37–45.

Криворучко Т.І. Особливості розуміння самооцінки в сучасній психолопчній науці. Медсестринство. 2015. № 4. С. 19–22.

Лапшова Н.С. Соціально-психологічні кореляти соціометричного статусу студентів у групі: на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук: 19.00.05/ Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ. 2021. С. 241.

Попович І.С. Самооцінка – стрижневий компонент соціальних очікувань особистості. Актуальні питання сучасної педагогіки та психології: наукові дискусії: матеріали міжнар. наук. -практ. конф. Львів: ГО «Львівська педагогічна спільнота». 2014. С. 55–58.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-10-30

Як цитувати

Михайлишин, У. Б., Шмідзен, І. Ю., & Малета, А. І. (2023). САМООЦІНКА У ФОРМУВАННІ СТАТУСУ ПІДЛІТКІВ У ГРУПІ. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, (3), 121-125. https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2023.3.24

Статті цього автора (авторів), які найбільше читають