ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК АГРЕСИВНОСТІ ТА АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ОСОБИСТОСТІ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ
DOI:
https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2025.2.24Ключові слова:
адиктивна поведінка, залежність, агресія, агресивність, агресивна поведінка, підлітковий вікАнотація
У статті здійснено дослідження проблеми психологічних особливостей взаємозв’язку агресивності та адиктивної поведінки особистості у підлітковому віці. Визначено поняття адиктивної поведінки на основі розгляду наукових концепцій дослідників. Виявлено, що дана поведінка проявляється як намагання людини втекти від реальності шляхом вживання різного роду речовин або фіксацією уваги на певних видах діяльності. Важливою особливістю адиктивної поведінки є можливість легкого переходу від однієї форми адикції до іншої. На основі теоретичного аналізу даної проблеми також з’ясовано, що адиктивна поведінка може бути пов’язана із агресивністю особистості. Агресивність є динамічною характеристикою активності й адаптивності людини. Проте, у певних випадках рівень агресивності може бути підвищений та виражатись у деструктивних діях особистості. Важливо встановити вид агресії залежно від об’єкта, на який вона спрямована. Виокремлюють аутоагресію та гетероагресію. Схильність до формування адиктивної поведінки часто пов’язана із аутоагресією. Здійснено емпіричне дослідження взаємозв’язку агресивності та адиктивної поведінки у підлітковому віці з подальшою статистичною обробкою даних (коефіцієнт кореляції Пірсона). Підібрано наступні методики діагностики агресивності та схильності до різних видів адикцій: методика визначення агресивності Басса-Дарки; опитувальник виявлення схильності до залежної поведінки В. Ю. Зав’ялова; методика діагностики схильності до залежної поведінки В. Д. Менделевич. Узагальнивши результати методик визначено, що у більшості досліджуваних учнів рівень агресивності не виходить за межі норми. Також помітно, що у переважної частини підлітків рівень схильності до залежної поведінки знаходиться у межах норми. Не виявлено серед учнів даної вибірки і схильності до видів адиктивної поведінки, а саме алкогольної та наркотичної. За допомогою статистичної обробки даних, а саме кореляційного аналізу, встановлено взаємозв’язок між показниками методик. Результати кореляційного аналізу вказують на статистично значущий зв’язок досліджуваних явищ. Учні з високим рівнем агресивності більше схильні до проявів адиктивної поведінки, зокрема наркотичної та алкогольної залежностей, ніж учні з низьким рівнем проявів агресивності.
Посилання
Железнякова Ю.В. Основні характеристики адиктивної поведінки. Теорія і практика сучасної психології. 2016. № 2. С. 4–8.
Левченко Н., Коляда Н., Кравченко О. Адиктивна поведінка: теоретичний аспект. Ввічливість. Humanitas. 2023. Вип. 2. С. 88–92.
Мазоха І.С. Аналіз теоретико-емпіричних досліджень феномена агресії та агресивності. Наука і освіта. 2011. № 1. С. 59–61.
Макарчук Н.О. Агресія та агресивна поведінка як психічний засіб особистісної саморегуляції підлітків із порушеннями розумового розвитку. Проблеми сучасної психології. 2014. Випуск 25. С. 215–227.
Михайлишин У.Б., Шмідзен І.Ю. Теоретичний аналіз проблеми впливу конформізму на виникнення адиктивної поведінки студентів. Теоретичні і прикладні проблеми психології : зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. 2019. Сєвєродонецьк : Вид-во СНУ ім. В. Даля, № 1(48). С.143–149.
Михайлишин У.Б., Ільїна В.М. Вплив акцентуацій характеру на агресивну поведінку підлітків. Теоретичні і практичні проблеми психології та соціальної роботи. 2021. Вип. 2(55). С. 83–100.
Сізов Д.Ю., Саврасов М.В. Адикція як форма прояву поведінки сучасної молоді. Габітус. Психологія особистості. 2023. Випуск 45. С. 166–171.
Штейн Н. Г. Психологічні механізми формування адиктивної особистості. Вісник Національного університету оборони України. Питання психології. 2012. № 4 (29). С. 280–285.